|
Білий Дмитро
Â
Особливістю християнства з-посеред інших релігій є те, що в ньому не людина творить Бога на свій образ, а сам Господь дає Себе пізнати Своєму творінню. Він об’являє Себе через богослужіння, Святі Таїнства, Біблію, Передання та молитву. Це – одкровенна релігія, тобто християнські постулати віри й заповіді дані Богом, а не придумані людьми й не модифікуються залежно від того, чи підходять вони до обставин життя. Вони – дороговкази на шляху спасіння, а тому Церква з великою увагою ставиться до них. У Христі Ісусі є повнота Божого Одкровення, однак протягом історії Церква щораз більше розкриває його глибину.
|
|
|
Синодальний шлях папи Франциска |
|
|
|
|
Голик Дмитро
Католицька Церква складається з 24 помісних церков «suiiuris» (свого права), які перебувають між собою в єдності та сопричасті. На розвиток їхніх церковних структур, зокрема й найбільшої з них – Римської, вплинула не лише біблійно-патристична спадщина, але й історичні обставини, у яких вони розвивалися. Якщо християнському Сходу був більше притаманний колегіальний спосіб діяльності церковної влади, то на Заході поступово став переважати централізований спосіб церковного управління, зосередженого в Римі як єдиному на заході апостольському осідку (місці смерті Свв. Апп. Петра і Павла) та важливому суспільно-політичному центрі (столиця імперії). Як наслідок – Римо-Католицька Церква досі тяжіє до централізованої ієрархічної моделі управління, а в Східних Церквах і сьогодні переважає «синодальна структура».
|
|
Опозиція до II Ватиканського собору (лефевристи, седевакантисти, догналіти) |
|
|
|
|
Хомин Василь
Католицька церква відіграє важливу роль у житті світу. Римський папа як Пастир Церков Католицького сопричастя став не тільки духовним центром для Європи, але й авторитетним моральним лідером, який здатний упливати на політичні та соціальні процеси, що відбуваються у світі. Важливу роль у цьому відіграв і II Ватиканський собор, який став позитивним досвідом Церкви, здійснивши важливі реформи в церковному житті. Собор мав на меті оновити життя Церкви для повноцінного функціонування в умовах сучасного світу.
|
|
Псевдо-Діонісій Ареопагіт «Про церковну ієрархію» |
|
|
|
|
Кравчук Віталій
Святий Діонісій жив у місті Афіни. Там же виховувався і здобув класичну елінську освіту. Потім вирушив до Єгипту, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Під впливом проповіді ап. Павла на афінському ареопазі навернувся на Христову віру (Ді 17, 34). Упродовж трьох років Діонісій був сподвижником святого апостола Павла в проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом міста Афіни. Помер мученицькою смертю в 96р. за переслідувань імператора Доміціана. Діонісію Ареопагіту приписують ряд творів теологічно-містичного змісту, про яких згадки трапляються в VI ст. в часі монофізитських суперечок. Можна сказати, що всі твори, безсумнівно, походять від однієї руки і їх є чотирнадцять: чотири твори і десять листів. Два твори: «Про Божі імена» і «Про таїнственне (містичне) богослов’я» – розповідають про пізнання Бога. У двох інших творах ідеться про ієрархію: «Про небесну ієрархію» і «Про церковну ієрархію». Листи обговорюють різні практичні й догматичні питання. Сам автор називає себе Діонісієм і відносить себе до апостольських часів. В адресах і змісті своїх листів він згадує не лише про апостольських учнів, а й про самих апостолів як про своїх сучасників .
|
|
Загальні Папські синоди Католицької Церкви |
|
|
|
|
Фединяк Богдан
Загальний Папський Синод є засіданням єпископів Католицької Церкви, завданням яких є допомагати Папі в його очоленні Вселенської Церкви. Як відомо, слово «синод» (гр. σύνοδος) походить від двох грецьких слів: σύν-, що означає «разом», і οδος, що означає «шлях», а тому його можна перекласти: «прямувати разом». Отже, загальний синод є нагодою для «спільного крокування» папи та єпископів із метою ділення інформацією та досвідом, надання порад, пошуку шляхів розв’язання різноманітних питань церковного життя: віри, моралі, церковної дисципліни .
|
|
|
|
|
|