Юрій Шумик

До поширених хибних уявлень нашого часу належить теза про те, що Церква нібито не визнає наукові досягнення, що віра і наука з давніх-давен конфліктують... Дехто вважає релігію великим гальмом цивілізації, а науку – її мужньою «визволителькою». Але це всього лиш міф, оскільки чому б віра в те, що всесвіт створив Творець, мала стояти на заваді наукового прогресу? Чому правдива релігія повинна б якось заважати науці, якщо вона вважає її дослідження, відкриття, теорії, розуміння взаємозв`язків «дослідженням книги світу»?

о. Мирон Бендик, ректор ДДС

Наш Спаситель Ісус Христос згадує про «кесаря» у відповідь на питання фарисеїв: «Чи вільно давати кесареві податок, чи ні?» (Мт 22, 18). Фарисеї мали на увазі римського кесаря, до імперії якого на той час належала їхня батьківщина Юдея. Разом із тим коріння їхнього запитання сягає глибше і виходить поза рамки тодішньої політичної ситуації. Бо й справді: якщо Юдея – частина Обіцяної землі, яку Бог передав Своєму народові в дар, то який податок має стягати людина (кесар) із Божого дару, який не є її (людини) власністю?

Андрій Витівський

По-суті, всі речі самі по собі є нейтральними, а знак («+» чи «-») надаємо їм ми відповідним їх використанням. Ніж, наприклад, можна використати у найрізноманітніших діях, від чого він не стає ні добрим, ні поганим, а вибір маніпуляції ножем людина робить згідно з внутрішньою мотивацією. Щось схоже відбувається й у підході до різних подій нашого життя (позитивних чи негативних, хоча й тут характеристику надаємо їм ми чисто суб’єктивно): хтось бачить у них можливість зросту, батьківське напімнення, знак Божої любові та милосердя, а хтось – невдале співпадіння, нещасливу долю, заплямовану карму, Божу кару. Справді, справжнє чудо завжди залишає місце для сумнівів.

п. Юрій Мисів, випускник ДДС

Боже Одкровення про створення людини та її відносини з Богом розкривається вже у першій книзі Святого Письма – Буття. Згідно біблійного автора, людина була створена на «образ і подобу Божу» (пор. Бут 1,26). Згадка про створення людини на образ Божий, на думку деяких Отців Церкви, відкриває Божий план щодо кожного з нас. У своєму житті ми покликані безнастанно зростати у Богопізнанні та пізнанні самих себе. Ці два слова – образ і подоба – не є синонімами, що виражають ту саму дійсність, а вказують на динамічний процес у житті християнина: образ – завдаток, потенціал, який Бог дав кожному з нас, а подоба – мета, до якої ми покликані йти, співпрацюючи з Божою благодаттю.

Євген Карпінець

Що таке чудо? Розпитуючи своїх ровесників про цю доволі містичну річ, наткнувся на різні думки, що чудо – це щось надприродне або таке, чого люди не бачили, і навіть, що чудо – це Божий вияв любові до нас – Його грішних та все ж улюблених дітей. Здавалося б, у щоденному житті ми спостерігаємо чимало пропозицій «чуд»: люди, називаючи себе знахарями, ворожками чи екстрасенсами, впевнено гарантують, що можуть допомогти, зняти прокляття, «вінець безшлюбності», когось привернути або причарувати, запобігти нещастю…

Андрій Нискогуз

Книжка, з якою хочу познайомити тебе, любий читачу, зветься: «Чому варто мати надію». Написав її досі, на жаль, не надто відомий українському читачеві іспанський священик і белетрист, поет і журналіст – Хосе Луїс Мартін Дескальсо. Світ, у якому «мешкають» книжки, ділиться на дві «раси»: ті, що поглинають світло, і ті, що його дарують. Причина, либонь, криється в авторові, який «народжує» ці книги. Якщо автор блукає у пітьмі, то й зроджений ним твір віятиме холодом темряви. Книги «світлих» белетристів, натомість, дарують тепло сонця, весняно-ранкову свіжість і щиру надію на те, що життя прекрасне.

п. Ігор Бриндак, викладач ДДС

Напевно, для більшості наших читачів є відомим ім’я св. Піо Форджоне, більш знаного, як падре Піо. Як правило, його знають завдяки тому, що він мав стигмати, тобто такі ж тілесні рани, як в Ісуса Христа. Хоча він відзначився і багатьма іншими незвичними явищами. У 2000 році італійський режисер Карло Карлеї зняв художній фільм під назвою «Падре Піо: між небом і землею». Про нього і піде мова у нашій публікації. Події у фільмі «Падре Піо: між небом і землею» розпочинаються у 1968 році. У монастир Сан-Джованні Ротондо, де, власне, і перебував всесвітньо відомий стигматик, прибуває єпископ, член церковної комісії, яка створена, щоб вивчати містичні явища отця Піо.