РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 13/03 До семінарії завітали представники Американської Єпископської Конференції
- 13/03 Вийшла книга про еклезіологію
- 12/03 Семінаристи вшанували памʼять двох великих українців [ВІДЕО]
- 10/03 У Шевченківські дні семінаристи взяли участь у віче
- 10/03 Семінаристи ДДС провели перші дні Великого посту в молитві Канону св. Андрея Критського
Чому милосердний Бог допускає стільки терпінь для нас, своїх улюблених дітей? |
![]() |
![]() |
![]() |
Андрій ВИТІВСЬКИЙ
Щоб відповісти на будь-яке питання стосовно взаємин між Богом і людиною, варто пригадати перші сторінки цих стосунків – найпершу книгу Святого Письма - Книгу Буття. Як би ми не шукали, ми не знайдемо темних хмар страждання на світлому небі Боголюдських взаємин аж до події, яку ми звемо гріхопадінням через споживання нашими прародичами Адамом і Євою плоду з дерева пізнання добра і зла. Ось де корінь терпіння! Вибір людини "стати, як Бог" (пор. Бт.3,5) без Бога привів до: "Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей" (Бт. 3, 16); "...проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох" (Бт. 3, 17-19). Брак любові привів до агресії та гніву Каїна, а відтак - до вбивства ним брата (Бт. 4). Бажання "стати, як Бог" надихнуло людей на будівництво Вавилонської вежі, що закінчилось помішанням язиків (Бт. 11). Відхід від Бога привів до такого "катаклізму", як: потоп (Бт. 7), спалення Содому і Гомори (Бт. 14), єгипетський полон (Вих. 1) тощо, але Бог оберігає людину, дає їй шанс спастись: Адаму і Єві дає шкіряні одежі, Каїну - печать, Ною, Лоту та їх сім’ям - можливість вижити, єврейському народу - вихід з рабства. Таким чином терпіння в кожному із згаданих вище випадків є наслідком вільного гріховного вибору людини. Проте сприймання страждання суто як наслідок гріха є надто однобоким, бо зводить Бога виключно до ролі судді, відкидаючи при цьому Його батьківство і чоловіколюбство, адже покарання - не єдиний спосіб батьківського виховання. Так, страждання можуть бути покаранням, але, окрім закону, є і благодать. Апелюючи до практики, не завжди грішник покараний, але й не кожен покараний - грішник. З цим стикнулась і єврейська парадигма мислення. В їх розумінні матеріальні блага, здоров’я тощо є прямими наслідками праведності життя, і навпаки, бідний - значить, грішний. Коперніканським переворотом в такому їх розумінні стала біблійна книга Йова. Чому праведник страждає? Ця старозавітня книга впевнено закреслює твердження, що страждання ЗАВЖДИ є наслідком гріха. В один момент Йов втрачає все і миттєво позбавлений могутності і слави. Людина, яка ще вчора відчувала себе щасливою, опиняється на попелищі. Всі відштовхнулись від нього, враженого недугою (проказою), в якій давно бачили Боже прокляття. Але парадокс в тому, що Йов не зробив нічого злого. То ж за що він страждає? Який все ж є сенс страждань? В житті немає ситуацій, які були б дійсно позбавлені сенсу. Навіть в безнадійній ситуації, перед якою людина безпорадна, можна побачити сенс. Вся справа в позиції та настанові, які можуть продемонструвати те, на що здатна тільки людина: переміну, преображення страждань в досягнення. Як показує досвід, часто страждання є для людини нагодою замислитися над сенсом власного життя. У важкі хвилини в неї проявляється потяг до Бога. Терпіння, як це не парадоксально, може бути таким собі запрошенням Господа до діалогу з Ним. Пізнаючи сенс, закладений в стражданнях, ми реалізуємо найлюдяніше в людині. Ми стаємо зрілими, ростемо, переростаємо самих себе…Де ми безпорадні і позбавлені надії, будучи не в стані змінити ситуацію, - саме там ми покликані, просто відчуваємо необхідність змінитися самим. Ніхто не описав це чіткіше, ніж Єгуда Бекон, котрий потрапив в концтабір Освенцім ще дитиною. На запитання, в чому полягає сенс цих років таборування, він відповів: "Підлітком я думав, що розкажу світові, що я бачив в Освенцімі, з надією, що світ стане колись іншим. Однак світ не став іншим, і світ не хотів чути про Освенцім. Лише значно пізніше я зрозумів, в чому сенс страждань. Страждання має сенс, якщо ти сам стаєш іншим". Андрій ВИТІВСЬКИЙÂЧому милосердний Бог допускає стільки терпінь для нас, своїх улюблених дітей?//СЛОВО № 4 (60) 2015, с.24
|