Білий Дмитро

Сучасна людина, живучи в глобальному світі, дбає про накопичення певних матеріальних дібр і статків. Кожен чимось володіє, кудись укладає свої зароблені кошти, певним чином користується природними ресурсами. Праця в різних сферах також передбачає стосунки між роботодавцем та працівником, який докладає зусиль до виконання роботи, тобто витрачає певні фізичні чи інтелектуальні ресурси. Однак може існувати небезпека неправильного використання таких необхідних, але вичерпних ресурсів. Як же християнин XXI століття має користуватися ресурсами, невід’ємною складовою повсякденного життя? У цій статті розглянемо позицію Церкви Христової стосовно цього питання.
Згідно з книгою Буття дізнаємося, що Господь, творячи людину, дав їй владу панувати над іншим творінням. У богослужбовій традиції Церкви творіння постає як особовий дар Бога людині. Праця була благословенням Господа, Який дав заповідь прародичам: «Пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі» (Бут 1, 28 б). У праці людина використовує і реалізовує частину своїх природних здібностей . Проте працю можна використати і проти людини, можна її карати табірною системою праці, із праці можна зробити засіб пригнічення людини. Після гріхопадіння люди втрачають гармонію не тільки в стосунках із Творцем, між собою, але й із навколишнім середовищем. Причини панування та експлуатації ресурсів світу пов’язані з «первородним гріхом» Адама. Це наслідок егоїзму й жадібності. Лише через літургійний досвід людина уникає спокуси зведення творіння до задоволення власних потреб .

Природне середовище – це не проста матерія, якою можемо вільно розпоряджатися, але величний твір Бога-Творця. У сучасності з’являються різноманітні екологічні кризи. Для того, щоб реально вирішити еколого-економічні проблеми, потрібно вести інтенсивне духовне життя . Зусилля повинні бути спрямовані на максимальне збереження природи краю та розмаїтості природних ландшафтів як основи буття нації. Людина має усвідомити, що довкілля має ширше значення, ніж одноразове вживання та використання. Тоді кожен вчинок особи буде виваженим і мудрим.
Історія яскраво ілюструє, що існує дуже тісний взаємозв’язок між розвитком економіки та накопиченими духовними цінностями народів . Економічна діяльність насамперед має служити кожній людині зокрема і всьому людству, а не лише примноженню виробленої продукції, збільшенню прибутку і впливу . Важливим в аспекті економічного життя християнина є поняття ощадливості. Що ж це?
Ощадливість асоціювали зі «здоровим і правильним господарюванням», що ґрунтується на розумній економії, прагматизмі, раціональному використанні наявних ресурсів і виробничих заходів. Ощадливість – це не тільки чіткий економічний розрахунок, але й також моральна якість, яка свідчить про дбайливе ставлення людей до матеріальних і духовних благ. Розуміння християнського управління дарами бере початок у Святому Письмі. Такі тексти, як притча про справедливого і несправедливого слугу (Лк12, 42­46) чи притча про таланти (Мт 25, 14­30, пор. Лк 19, 11­27) повчають, що ми є управителями дарів Божого Царства, а не власниками . Християнин вдячний за «всяке добре даяння і всякий звершений дар» Богові, Який є скарбом дібр. Часто ж ми не цінуємо тих земних і небесних благ, наслідком чого є бездумне використання економічних ресурсів. Тому ощадливість – це вміння розумно розпоряджатися своїм майном і душевними силами .
Синонімом до слова ощадливість є економність, але часто ми неправильно розуміємо це слово. Ідеться не тільки про те, щоб якнайдешевше заплатити, використати якнайменше коштів. Ощадність (економність) – це бережливе ставлення до власності. Економічна діяльність повинна здійснюватися в межах морального порядку, відповідно до соціальної справедливості, щоб відповісти на задум Бога щодо людини .
Сучасна людина неодноразово переймається питанням про те, як ще більше накопичити, а не віддати, подарувати, поділитися. Коли кошти стають на першому місці в житті якоїсь особи, то це не сприяє спільному благу. Християнин же завжди здатний тверезо оцінити свої ресурси, зважаючи на свої реальні потреби та потреби інших. Багатий християнин залишається християнином тоді, коли вміє належно розпоряджатися благами: милостинею, допомогою бідним і сиротам . Проте це потрібно робити не для себе: щоб показати себе, щоб щось отримати взамін, продемонструвати своє багатство, здаватися кращим, ніж є насправді.
Ще іншим окресленням ощадливості є розуміння достатності необхідного й надлишку розкішного. Багато людей вважає, що потребує дуже багато коштів і матеріальних речей для того, щоб відчувати себе забезпеченим. Та насправді нерідко те, що сприймається як необхідне, насправді може бути надлишковим.
Справжньою проблемою є те, що значна частина людей має велику жадобу до грошей і заради них готова робити багато поганих речей . Для християнина, який відзначається рисою ощадності, гроші, безперечно, – це не основна ціль. Матеріальні речі – лише засіб для творення добрих діл. Таким чином, ощадливість – це та риса, володіння якою не тільки приносить неабияку користь одній людині. Економіка зможе успішно розвиватися тільки тоді, коли більшість населення буде накопичувати духовні цінності.
Ощадливість пов’язана зі щедрістю – умінням радо витрачати гроші для того, щоб принести людям радість або не завдавати людям дискомфорту. Важливою рисою ощадливого християнина є вміння правильно розпоряджатися різними дарами. Адже людина, яка тільки накопичує для себе, ніколи не отримає більшого, а втратить і те, що має через свою скупість. Натомість щедра людина витрачає гроші на відповідні цілі, у відповідній кількості й у відповідний час.
Іншою крайністю є витрачання людиною матеріальних ресурсів намарно. Марнотратство проявляється в нерозумному витрачанні майна, грошей чи природних ресурсів тощо. Спочатку помилково виникає бажання бути щасливим через витрачання дібр. Але згодом, коли в особи вже немає захоплення від покупки, з’являється розчарування від того, Саме тоді людина знову щось купує, повертаючи себе в коло марнотратства.
Ощадливість – це риса, яка насправді поліпшує якість життя. Ощадливий християнин – це той, хто цінує матеріальні ресурси, сприймаючи їх як дари Божі, якими вміє ділитись із ближніми. Ощадливість – також моральна якість, яка проявляється в дбайливому ставленні не тільки до матеріальних, але й до духовних благ. Коли християнин задоволеним тим, що має, і працює, щоб покращувати те, чим володіє, то неодмінно збільшить якість життя ближніх. Ощадлива людина вміє віднайти гармонію та є щедрою. Лише в такому суспільстві, де є здатність оцінити свої можливості та ресурси, поділившись своїм, усі зможуть бути щасливими.

Ощадність (ефективність) використання економічних ресурсів // СЛОВО №4 (90), червень-серпень 2022