РОЗДІЛИ САЙТУ
Фотогалерея
Підтримайте/Support Us
Перекласти на...
Нові матеріали
- 20/12 Пластуни передали семінаристам вифлиємський вогонь [ВІДЕО]
- 14/12 Малі семінаристи здали зимові іспити
- 05/12 Семінарійний вечір гумору з нагоди празника св. Миколая
- 30/11 Приміційна Літургія випускника ДДС о. Андрія Копистинського у свято св. Андрія Первозванного
- 25/11 Празник Введення в храм Пресвятої Богородиці у Братстві
Найпопулярніше
| «Синдесмос» і його роль у діялозі про єдність Східних Церков |
 |
 |
 |
|
Ростислав ПРИРІЗ На шляху до повної єдности Східних Церков вагоме місце займає братство під назвою «Синдесмос». Проте, перш ніж розповісти про це братство, варто зупинитись на назвах Східних Церков. Адже різницю між «Східними» («Eastern») і «Орієнтальними» («Огіеntal») Церквами не тільки важко відтворити у перекладах, вона часто є незрозумілою також для англомовного населення. До першої групи належать Церкви, які прийняли постанови Халкедонського собору (451 р.). Вони вирішували важливі питання церковного життя на наступних Вселенських Соборах, згодом переживали розкол із Римською Церквою. З часом у межах Східної Римської імперії у них сформувалося не тільки спільне віровчення, але й богослужіння та зовнішні форми культу. Через багато століть після Халкедонського собору в житті цієї групи Церков відбулися важливі події, зокрема, хрещення слов'ян. Їх можна окреслити терміном «Східні». У своїх богословських працях кардинал Йосиф Сліпий стверджує, що УГКЦ у своїй основі є Східною Церквою. За його словами: «Українська Католицька Церква є у повному розумінні Католицькою як до свого внутрішнього, так і зовнішнього католицтва, бо вона має повноту християнської віровизначеної спадщини і зберігає свою поєднаність з Петром, вона в повному і справжньому розумінні православна, бо зберігає і обороняє передану спадщину Господньої благовісти Отців Церкви і Вселенських Соборів з часу перед трагічним роздором між Сходом і Заходом» .Церкви, які не визнали собор в Халкедоні, також продовжували нести свідоцтво про Христа серед своїх народів. Упродовж багатьох століть вони були ізольовані одна від одної і від решти християнського світу. Їх духовний світ, богослужіння і богослов'я не були піддані зовнішнім впливам чи радикальним перемінам, що проходили у народів, які їх оточували. Ми називаємо ці Церкви древніми Східними (Орієнтальними) або нехалкедонськими, хоч вони називають себе православними , вказуючи при цьому на їх національність. Це Вірменська, Коптська, Ефіопська і Сирійська Церкви (окремо про кожну з них розповідалося в попередніх номерах часопису «Слово»). Вони відомі загалом як Східні Православні Церкви, хоч кожна з них сьогодні поділена на дві конфесії: з’єднану з Римом або католицьку (менша частина кожної з цих Церков) і нез’єднану. Перші носять назву «Східні Католицькі Церкви», другі – «Східні Православні Церкви». На даний час триває діялог між Православною Церквою і Східними Православними Церквами, який розпочався відразу ж після Халкедонського собору з ініціятиви візантійських імператорів або у формі конкретних спроб з'єднання, котрі, инколи, замість того щоб вести до єдности, призводили до ще більшого відлучення. У візантійський і поствізантійський період цей діялог проходив одночасно на офіційному і неофіційному рівнях і мав своєрідний характер. Крістін Шайо у своїй книзі «Богословский диалог между Православной Церков’ю й Восточними православними церквами» стверджує, що тільки несприятливі історичні обставини, в яких опинилися Східні Православні Церкви, не дозволяли їм вести безперервний діялог на синодальному рівні. У минулому столітті цей діялог знову набрав характеру офіційних переговорів і триває донині. Важлива значення у процесі переговорів між Східними Церквами належить «Синдесмосу». Сама назва «Союз миру» грецькою SYNDESMOS (зв'язок, союз) взята зі Святого Письма. Це слова апостола Павла, якими він звертається до християн в Ефесі (Еф. 4: 3). «Синдесмос» – це Міжнародна федерація православних молодіжних організацій та духовних шкіл із різних країн світу. Початком його діяльности можна вважати 1927 рік, коли в Парижі діяло «Релігійно-педагогічне товариство праці з православною молоддю» відомого педагога і богослова В. В. Зеньковського. Стараннями цього товариства були встановлені зв’язки з молодіжними організаціями Греції, Румунії, Югославії, Болгарії та Чехословаччини. З 1933 року діяв постійний педагогічний комітет, до складу якого входили представники всіх балканських Церков. Війна, що розпочалася 1939 року, і подальше встановлення комуністичних режимів поклали кінець цій співпраці. Саме ж братство було створене 1953 року в Парижі групою молодих православних богословів, до якої входили о. Йоан Меєндорф, Ніколай Ніссіотіс, Георгій Ходр, о. Олександр Шмеман, Павло Євдокимов і майбутній Антіохійський патріярх Ігнатій. Першим представником «Синдесмосу» було обрано богослова о. Йоана Меєндорфа. За п'ятдесят років «Синдесмос» розвинувся у міжнародне братство, яке об'єднує 126 молодіжних рухів і богословських шкіл у 42 країнах. Керівним органом «Синдесмосу» є Генеральна Асамблея, яка відбувається кожні чотири роки. Організацію очолює президент та три його заступники, а поточною діяльністю керує генеральний секретар. Нині Генеральний секретаріят «Синдесмосу» знаходиться в Греції. Офіційним часописом організації є англомовний тримісячник «Syndesmos news», у якому час від часу друкуються матеріяли також грецькою, російською, арабською та французькою мовами. Кожного року «Синдесмос» є організатором кількох великих проєктів, які проходять в різних країнах світу. Це семінари, фестивалі, конференції, табори, вишколи для лідерів. Вони присвячені темам із богослов’я, питанням екології, біоетики націоналізму та иншим. «Синдесмос» організовує також прощі до Святої Землі та на святу гору Атос. Один із великих проєктів «Синдесмосу» щороку проходить у Польщі – це Літній інститут «Синдесмосу». Що ж до ролі «Синдесмосу» у переговорах між Східними та Православною Церквами, то серед найважливіших його заходів була організація консультації для Православних і Східних православних молодіжних рухів у травні 1991 року. «Господарем» виступила Коптська Православна Церква і монастир Святого Бішоя. Метою співбесіди було допомогти віднайти молодіжним рухам зв'язок між двома сім'ями Церков відповідно до рекомендацій офіційного діялогу. На співбесіді прийняли рішення обмінюватися інформацією і організовувати спільні заходи. «Синдесмос» зобов'язався також розповсюджувати інформацію про ці Церкви і молодіжні рухи в них. Проте найбільш важливим для учасників переговорів було питання про те, щоб «Синдесмос» змінив свою конституцію, і Східні православні молодіжні рухи та духовні навчальні заклади могли стати дійсними членами братства. Було підготовлено зміни до конституції, хоч ідея про представлення дійсного членства Східним православним рухам і духовним навчальним закладам не була прийнята одноголосно, оскільки деякі члени «Синдесмосу» вважали, що це стане можливо тільки після офіційного утвердження Церковної і євхаристійної єдности. Инші ж вважали, що «Синдесмос» як молодіжна організація зможе принести велику користь Церкві, втілюючи в життя рішення офіційного діялогу на своєму рівні і сприяючи зближенню молодих людей у процесі підготовки встановлення церковної єдности. Таким чином, було вирішено створити категорію федеративного членства для Східних молодіжних православних організацій і духовних навчальних закладів. Вони також одержали право обирати двох представників як спостерігачів до виконавчого комітету без права голосу. Це означало, що члени Східних Православних Церков отримають в «Синдесмосі» рівний статус із членами Православних Церков, але залишаться відділеними до повного встановлення Церковної і євхаристійної єдности. Таке рішення робить «Синдесмос» також активним учасником процесу зближення і співпраці між двома Церковними сім'ями, що проходить на молодіжному рівні. Це завдання стає невід'ємним елементом діяльности «Синдесмосу». Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок про те, що діяльність цієї організації має неабияке значення у взаєминах між Церквами Сходу. Проте, ставлення самих членів «Синдесмосу» щодо його участи в екуменічному русі є неоднозначним. Існують навіть думки про те, що «Синдесмос» ніколи не займав офіційної позиції в екуменічному діялозі. Література: Шайо Кристин. Богословский диалог между Правослвной Церковю і Восточними православними церквами. Підручник з екуменізму. На шляху до єдності. Львів 1999, www.uqcc.org.ua www.syndesmos.org
Р. Приріз. «Синдесмос» і його роль у діялозі про єдність Східних Церков // СЛОВО №1 (31) (2007) 12-13
|