РОЗДІЛИ САЙТУ
Фотогалерея
Підтримайте/Support Us
Перекласти на...
Нові матеріали
- 26/10 Як працювати на медійних платформах, дізналися шестикурсники ДДС
- 24/10 Побачив світ 99-ий номер семінарійного часопису "Слово"
- 16/10 У рамках засідання УБНТ представлено чергову книгу о. Мирона Бендика [ВІДЕО]
- 15/10 Шестикурсники ДДС ознайомилися з діяльністю єпархіального медіацентру
- 12/10 Шестикурсники ДДС дізналися про особливості академічного капеланства
Найпопулярніше
| Інтернет – середовище євангелізації? |
 |
 |
 |
|
Інтерес Церкви до Інтернету – це одна з форм вияву її уваги до засобів масової інформації загалом. Церква вважає, що ЗМІ є результатом історично обґрунтованого наукового прогресу, завдяки якому людина у своїх здобутках «…є новим виявом Божої величі та плодом його невимовного провидіння. А що більше зростає потуга людей, то й ширшою стає їх відповідальність чи то одиниць, а чи й громад» . Отже, підхід Церкви до засобів масової комунікації в основному – позитивний. Це можна зауважити у таких документах: декрет «Inter mirifica», Послання Римських Пап Павла VI, Йоана Павла II і Бенедикта ХVI з нагоди Всесвітніх днів комунікації, душпастирська інструкція Папської комісії «Communio et Progressio», душпастирська інструкція «Aetatis Novae», «Етика в комунікації» – документ Папської Ради. Усі ці документи, у яких йде мова про євангелізацію в мас-медійній культурі, стосуються й Інтернету. На початку третього тисячоліття християнства людству доступне користування всесвітньою мережею Інтернет, яка передає інформацію негайно. На сьогодні цією мережею користується багато людей в домашніх умовах, на роботі, у школі, вищих навчальних закладах і спеціялізованих наукових лабораторіях . Позаяк проголошення Благої Вісті людині, котра вихована на мультимедійній культурі, потребує уваги до особливостей засобів масової інформації, то сьогодні Церкві необхідно навчитися розуміти Інтернет з його позитивами і негативами. Це важливо для ефективного спілкування з людьми – особливо з молоддю, яка з головою занурена в освоєння нових технологій , а також і для того, щоб навчитися раціонально користуватися всесвітньою мережею. «Для Церкви новий світ кіберпростору – це заклик до великої пригоди, якою стане спроба використати нові можливості для того, щоб сповіщати євангельське послання» . Мас-медійні засоби надають християнству величезні переваги і можливості, адже відбувається обмін інформацією про події в церковному житті, про різні напрями соціяльного служіння її окремих осіб тощо. Перевагою Інтернету є негайна і безпосередня участь у користуванні важливими джерелами релігії і духовности – бібліотеки, музеї, документи Церкви, праці Отців Церкви, музичні та мистецькі шедеври і наукові дослідження . Інтерактивність мережі спостерігається під час роботи з новинами, адже, на відміну від инших видів ЗМІ, завдяки їй можна досягнути найвищого ступеня оперативности, тобто не потрібно чекати на наступний вихід теле- чи радіопрограми. Новина, що поміщена на сайті, стає миттєво доступною для користувача в будь-якій точці світу. А Церква може допомогти всім людям доброї волі – католикам і не католикам – вибираючи і передаючи важливу інформацію за допомогою всесвітньої мережі. Інтернет має відношення до різних видів діяльности Церкви: євангелізації, катехизації та инших форм навчання, передачі новин та інформації, апологетики, управління, а також і до деяких форм пастирської опіки і духовного проводу. Та все ж він не здатний прищепити людині глибокий, особовий досвід спілкування з Богом, бо, пропонуючи багато цікавих речей, не ідентифікує їх із цінностями даної особи . Тобто віртуальна реальність мережевого простору не може замінити собою реального міжособового спілкування, дійсности таїнств і Літургії, проповіді Євангелія, зверненої до окремої людини, та все ж Інтернет може доповнювати їх, збагачуючи духовне життя користувача. Документ Папської ради у справах соціяльної комунікації зазначає, що серед усіх засобів комунікації (телеграфу, телефону, радіо, телебачення), які упродовж півтора століття поступово зменшували вплив часу і відстані на спілкування людей, Інтернет – найновіший і найбільш впливовий засіб медіа, який з кожним днем збільшує і без цього великий вплив на людину, народи і національні спільноти . З кожним роком до мережі Інтернет підключається все більше користувачів, а в Україні за останні роки завважується особливий прогрес у цій сфері, і ця тенденція буде і надалі зростати . Можемо зауважити, що в православному середовищі, мається на увазі УПЦ МП, на початку творення «православного Інтернету» його сприймали як «диявольський винахід» . Проте, подолавши ці упередження, УПЦ МП вийшла не тільки на досить високий, але й якісний рівень. Використовуючи Інтернет, Церква (і не тільки православна) реалізовує себе у місіонерській діяльності, а також виконує дане Христом завдання – проголошення Слова Божого з покрівель домів (пор. Мт. 10:27). Однак православний протоєрей Григорій Коваленко звертає увагу на ще одну річ: «проблема полягає не в тому, щоб інтернетизувати Церкву, а в тому, щоб воцерковити користувачів Інтернету» . З кожним роком кількість інформації в глобальній мережі збільшується. Портали і сайти пов’язані між собою гіперпосиланнями, а також різними пошуковими системами і каталогами, загальними і спеціялізованими, які спрощують доступ користувача до необхідної інформації. Завдяки цим можливостям, багато хто користується Інтернетом як глобальною енциклопедією, у якій можна знайти відомості з будь-якої галузі науки, культури чи духовности . У сучасному інформаційному світі це створює значні переваги. Інтернет миттєво охоплює весь світ, він не прив’язаний до якогось одного центру, а інтерактивний, і його можливості безмежні й загальнодоступні скрізь, через те що будь-хто, маючи необхідне обладнання і деякі технічні навики, може активно увійти в мережевий простір. Інтернет дає можливість зберігати анонімність, спілкуватися і обмінюватись думками з иншими людьми, бути активним учасником чи пасивним спостерігачем в інформаційному світі . Инший бік цього явища – розвиток надмірного індивідуалізму, який, у свою чергу, виливається у певну форму анархізму, адже про Інтернет шириться думка, як про «чарівну країну кіберпростору», де існує один закон: повна особиста свобода з будь-якими формами самовираження . Це одна з небезпек, що підстерігає пересічного користувача у всесвітній мережі. Гідною відповіддю є не втеча чи замикання, а свідома й активна присутність у веб-світі, бачення себе господарем, котрий здатний не тільки механічно споживати, а й творити інформацію, професійно і самостійно оперуючи її потоками . Важливою функцією віртуальної мережі є її інтерактивність. Інтернет пропонує різні форми інтерактивности: від простих – участь в опитуваннях, коментуванні статей – до більш складних: дискусії на форумах і конференціях, веденні мережевого щоденника, пошуку необхідних послуг чи праці, а також участь у розробці «відкритих» ресурсів і енциклопедій . Ці можливості можуть забезпечити створення україномовних електронних бібліотек богословських і літургічних текстів, ширше подати електронні версії проповідей, катехитичні матеріяли, посилання на електронну версію Біблії та веб-сторінки инших помісних Церков. Иншою можливістю місійної праці в Інтернеті є праця з електронними бібліотеками. Ця послуга покликана до збереження і розповсюдження цифрових копій пам’ятників світової культури, науки і духовности. Під час роботи з інформацією в середині мережі Церква зустрічається із недоліками Інтернету. Зважаючи на його позитивні риси, не можна забувати про негативи, адже з кожним днем збільшується вплив Інтернету на людину . Користувач цього засобу виявляє проблему, коли зустрічається з реальністю відчуження і витіснення людини, втягування її у фальшиві спільноти; коли подається низьке і недостойне у фальшивій величі, тобто Інтернет, замість сприяти навчанню, спричинює втрату часу . Відносна простота і дешевизна праці є прерогативою Інтернету. Однак, відсутність обмежень, контролю й відповідальности за інформацію, що поширюється, створює ще одну небезпеку. З’являється можливість для розвитку «віртуальних церков», які насправді обмежуються невеликою групою людей без певного місця проживання. Імітація релігійної і пастирської діяльности, володіння політичною демагогією, вправність веб-майстрів і стилістів можуть створити таким «церквам» досить пристойний імідж, приваблюючи користувачів . Иншою проблематичною ділянкою Інтернету є існування інформаційних ресурсів, що пропагують насилля, порнографію і різко критикують релігійні спільноти. У документі Папської Ради у справах соціяльної комунікації про це мовиться так: «Отож засоби соціальної комунікації, що могли б правити за дійове знаряддя єднання і порозуміння, можуть часом ставати розсадниками спотворених поглядів на життя, сім’ю, релігію, мораль – поглядів, що відображають зневагу до справжньої гідності та призначення людини» . Часто люди намагалися використати Інтернет з його можливостями у своїх цілях, хоч сам він є нейтральним знаряддям, яке може принести багато користі людству . «Веб-сторінки мають стати посередниками євангелізації Божого люду, а не тільки наслідком самодостатньої праці», – цю думку висловив єпископ Ігор (Ісіченко) на науково-практичній конференції «Духовні цінності в сучасному інформаційному світі та український вибір». Сьогодні Церква виходить на незвичайний майдан віртуального простору, де позбувається звичайного для себе середовища, стає вразливою на зовнішні позитивні і негативні впливи, але, водночас, відкриває для себе нову авдиторію. Зустріч із цією реальністю є вагомим чинником для Церкви щодо усвідомлення своєї ідентичности і нового осмислення здійснення свого покликання йти і голосити Слово Боже. Адже євангелізації потребують усі люди без винятку. Одні через те, що ще не чули про Христа, инші потребують оновлення своєї віри у Спасителя. Євангелізувати можливо, використовуючи сучасні методи, при цьому зберігаючи зміст Благої Вісті, який у всі часи є незмінний. Література
Душпастирська конституція про церкву. Gaudium et Spes, с. 536.
|