ВСТУПНА КАМПАНІЯ
Дрогобицька духовна семінарія
оголошує про набір студентів
на 2024-2030
навчальні роки
- Інформація для вступників
- необхідні документи та вимоги - Пам'ятка вступникові
- Прийом документів
- З 1 червня по 5 липня 2024 з 11.00 по 15.00 год. (вул. Д. Галицького, 2 у м. Дрогобичі) - Вступні випробування
- 8-10 липня 2024 - Додаткова інформація - admin@dds.edu.ua,
0677751520
РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 27/06 Релігія та наука: чи існує конфлікт?
- 25/06 Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- 22/06 Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- 22/06 Там, де замовкає наука
- 19/06 Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
Найпопулярніше
- Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
- Філософія – провідниця до богослов’я
- Там, де замовкає наука
- Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- Релігія та наука: чи існує конфлікт?
Возлюби ближнього свого, або роль мирянина у Церкві |
![]() |
![]() |
![]() |
Євген Карпінець
А ще «Церква – це Божий люд, себто всі ми, духовні та миряни» . Будучи у ній, перебуваємо у зв’язку із Богом, а відтак у зв’язку між собою і можемо називатися братами і сестрами. Її сприймаємо як звичну річ, як і багато інших речей у нашому бутті: живемо і зростаємо, навчаємося і творимо, проте не завжди застановляємося над питанням, хто ми є, що таке спільнота і для чого вона потрібна. Церква ж діяла і діє завдяки єпископам, священикам, богопосвяченим особам та мирянам. Власне про останніх сьогодні і поведемо мову. Слово «мирянин» походить від церковнослов’янського «міръ», тобто світ. Миряни, або світські люди, як їх ще прийнято називати у нас на Галичині, безпосередньо перебувають у контакті зі світом і тими, що у світі. Єпископи, священики хоча і живуть у світі, та діють більш опосередковано, бо звершують своє служіння у храмі, служачи Літургію і звершуючи святі Таїнства. Миряни, зодягнувшись у Христа у таїнстві Хрещення і помазані Святим Духом у таїнстві Миропомазання, звершують своє служіння безпосередньо у світі. Не будучи у духовному сані чи в монашій спільноті, вони несуть Благу вістку у світ, поширючи Царство Боже серед тих, що у світі. Апостол Петро наче нагадує нам, ким ми є: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто покликав вас з темряви у дивне своє світло» (1Пт 2,9). Миряни хоча і є у світі, проте вони не від світу (пор. Йо 17,11). Вони мають на меті плекати християнські цінності та чесноти і не піддаватися пристрастям. Миряни, як зазначає ІІ Ватиканський собор, є «повноправними членами Церкви та її таємниці й обдарованими особливим покликанням», метою якого є «пошук Царства Божого, займаючись земними справами та керуючи ними згідно Божій ідеї» . Ми справді можемо назвати мирян служителями Церкви. Вони здійснюють і пророче служіння, адже своїм християнським взірцевим життям проповідують людям, які є довкола них. Такою проповіддю діяльної любові перші християни навертали тисячі людей довкола себе. Сповнивши своє серце глибиною Божого Слова, пізнавши Христа, вони вже несуть Божу істину у світ. Миряни, збираючись довкола Євхаристійної трапези, освячують своє серце приймаючи у нього самого Бога. Освятивши себе, стають здатними нести Бога у світ і змінювати його, освячувати його і в такий спосіб сповнювати ним світ. Часто християнське служіння не зовсім вписується у сучасність і виглядає приниженням, проте служіння ближньому є здійсненням царського уряду, адже Цар Слави Ісус Христос завжди служив ближнім, вмивав ноги учням, ішов служити найбільш потребуючим стверджуючи: «Хто хоче бути більшим, хай стане всім слугою» (Мр 10,43). Через наш прояв милосердя ближні пізнають милосердного Бога і самі стають милосердними. У кожного мирянина свій унікальний шлях. Кожного Господь по-особливому кличе здійснювати своє служіння у Христовому винограднику. Кожен із нас сам має усвідомити, до чого його покликав Творець і яка його місія у цьому світі. Слід пам’ятати, що коли приймаємо Божий поклик, завжди отримуємо силу і підтримку від Творця звершити його. Озирнімося довкола, можливо, наш ближній потребує нашої допомоги. Господь потребує від нас, мирян, аби ми бачили ближніх, допомагали їм і любили їх. Аби пам’ятали, що ближній – це брат і сестра у Христі, «бо хто чинить Божу волю, той мені брат, сестра і мати» (Мр 3,35). За приклад цього мирянського служіння маємо блаженного мученика Володимира Прийму. Він був дяком у с. Страдч, батьком чотирьох дітей і взірцевим мирянином. Влітку 1941 року разом із отцем Миколою Конрадом він повертався додому після сповіді недужої жінки. По дорозі додому їх наздогнали солдати НКВС і по-звірячому замордували у лісі. Синод єпископів УГКЦ у вересні 2012 року проголосив блаженного мученика Володимира Прийму покровителем мирян. Безкорисливе служіння ближньому та ревне виконання обов’язку є прикладом і завданням для кожного з нас. Господь потребує нас як працівників у його винограднику, як тих, хто не потоком шумних галасливих фраз, а тихою і невтомною працею заявляє світові, що він – сіль землі, яка не звітріє, і світло для світу (Мт 5,13-14), яке вказує на шлях, що веде до Господа, Який завжди чекає нас у Церкві. Євген КАРПІНЕЦЬ, Возлюби ближнього свого, або роль мирянина у Церкві / СЛОВО №1 (73)
|