РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 16/07 Звернення з приводу мобілізації священнослужителів
- 14/07 Святоволодимирове християнське коріння української державності
- 12/07 Андрій Капустинський, «Антикантівська полеміка в "Теодицеї" бл. Антоніо Розміні» (науковий керівник – о. д-р. Богдан Завідняк, рецензент – о. ліц. Іван Гаваньо)
- 10/07 Моральна оцінка науково-технічного прогресу
- 09/07 Дрогобицька духовна семінарія має нових першокурсників
Найпопулярніше
- Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
- Там, де замовкає наука
- Філософія – провідниця до богослов’я
- Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Моральна оцінка науково-технічного прогресу
- Релігія та наука: чи існує конфлікт?
Молитва за народ у літургійній традиції Церкви |
![]() |
![]() |
![]() |
Роман Крайчик
У спільному богослужінні на перший план виходять прохання за всю спільноту вірних а також і весь сотворений світ. Як Христова Невіста, Церква творить Його місію завжди і всюди. Вселенська Церква перебуває зі своїми вірними на місцях через помісні церкви, які творять спільноти в межах окремих держав чи націй. І оскільки якась держава стає місцем перебування для Помісної Церкви, то ця Церква у літургійній молитві складає перед Господом моління за народ, країну і все, що в ній. У контексті ситуації в нашій країні, яка вже більше 5 років протистоїть російській збройній агресії, ведучи боротьбу за самозбереження, моління за країну, народ, військо стали для нас ближчими. Часто проводяться різноманітні молебні, акафісти, спільні молитви за мир та спокій у нашій державі. Знаємо, що ієрархія нашої Церкви встановила годину моління за Батьківщину (21:00), у кожній митрополії та єпархії встановлено піст за Україну (зокрема,четвер є днем посту в нашій Самбірсько-Дрогобицькій єпархії). Однак не лише в ці важкі часи молитва за народ та країну стала важливою у Церкві. Протягом всього існування нашої літургійної традиції ці моління мали в ній місце. Найчастіше зустрічаємося із подібною молитвою спільноти в одному з прошень Великої або Мирної єктенії, яка є складовою Божественної Літургії, Вечірні чи Утрені. Священник чи диякон виголошує: «За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господу помолімся». Це прохання у контексті Великої єктенії слідує після молитви за мир з висот у світі, за Божий храм,за церковну єрархію, що показує нам важливість молитви за народ, державу і водночас, через літургійну традицію, виявляє турботу Церкви за земну спільноту своїх вірних. Адже в контексті Божественної Літургії це прошення повторюється на єктенії усильного благання, а потім на Великому вході священник просить Господа пом’янути у своєму царстві разом з єрархїєю, доброчинцями, «…Богом бережений народ наш, правління і все військо…». І коли люд Божий побачив Світло Істинне, прийняв Духа Небесного устами предстоятеля у тексті заамвонної молитви, яка промовляється наприкінці Літургії, знову молиться за свій народ: «Мир світові Твоєму даруй, церквам твоїм, єреям, Богом береженому народові нашому, правлінню і всім людям твоїм». У сучасних умовах, коли більше не існує монархії, текст був видозміненим: замість згадки про царя ми молимось за «народ», тобто не лише за тих, хто стоїть на його чолі, але й за всіх людей, що входять до великої духовно-національної родини. Водночас текст тропаря «Спаси, Боже, людей Твоїх» має й інший пласт значень – не лише патріотичний, але й богословсько-аскетичний.Ми також молимося за перемогу над невидимими супротивниками, адже, за словами апостола Павла, нам треба боротися «не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6, 12). Отже на прикладі відомих нам літургійних текстів бачимо вагоме місце молитви за народ у нашій церковній традиції. Звичайно, заглиблюючись у тексти тижневого чи річного кола, зможемо зауважити ще багато подібних звернень до Творця. Молитви такого характеру не є модерним витвором, а виразом молитовного досвіду Христової Церкви. Нам же потрібно пам’ятати, що саме Христос є Царем Царів, і до нього прибігаючи осягнемо добробут і спасіння нашого народу. Роман КРАЙЧИК, Молитва за народ у літургійній традиції Церкви // СЛОВО №3 (79), вересень-листопад 2019
|