Михайло Карпінець

Одного разу старенький священник зайшов у магазин комп’ютерної техніки. Проходячи, він розглядав вітрини, на яких знаходилися комп’ютери. «Дідусь, напевне, помилився або ж заблукав. Аптека знаходиться у сусідній будівлі», – пошепки розмовляли між собою продавці. «Піду-но я покепкую зі старого», – сказав один із них і попрямував до дідуся, який стояв біля новенького комп’ютера. Продавець із іронічною посмішкою на обличчі промовив до старця: «Чи можу я Вам щось порадити чи підказати?». І священник, довго не думаючи, відповів «так» і почав перераховувати параметри комп’ютера, який був йому потрібен. І вмить із іронічної посмішки продавця на обличчі почали проявлятися риси подиву і ступору та сорому.

Доволі поширеним серед молоді є бажання завжди залишатись молодим. Адже це «весна»,про яку водночас і з посмішкою, і з тугою згадують люди літнього віку. З молодістю в нас асоціюється невичерпна енергія, постійна радість, бадьорість і ще багато іншого. Але ми свідомі, що цей період нашого життя не буде тривати вічно. Та все ж, коли у нашому житті ми зустрічаємо осіб, подібних до священника з вищезгаданої історії, у нас з’являється надія. Тому у цій статті ми відкриємо секрет, як попри похилий вік герой цієї історії залишається молодим.

Перш за все нам потрібно поглянути на постать священника. Хто він є? – Він також людина. Він такий же, як і ми. Бог обирає когось із нас бути лікарем, юристом, бухгалтером, економістом… Також Він по-особливому кличе людей бути священниками, щоб звершували Євхаристію і допомагали людям на стежині духовного життя. Священники діють не своєю силою, а благодаттю Святого Духа. Священник – «рибалка людей», завжди перебуває у тісному зв’язку з Богом через молитву. У молитві він служить своєму серцю, щоб потім служити іншим серцям. У молитві, чуючи голос Божий, він залишає все, подібно як і рибалки з Галилеї, і йде слідом за Христом.

Священник – символ Христа. Як повчав святий Іван Павло ІІ,у Церкві і для Церкви священник є сакраментальним представленням Ісуса Христа, Глави і Пастиря . Як Ісус Христос – Голова Церкви, так і священник– голова певної християнської спільноти. Як Ісус Христос є Пастирем, так і священник є пастирем, адже продовжує місію Христа, яку він доручив апостолові Петрові: «…паси мої вівці» (Ів 21,17), тобто провадить людей до Бога.

Преподобний Силуан Афонський так навчав про священників: «Священники носять в собі настільки велику благодать, що якби люди могли бачити славу цієї благодати, то весь світ здивувався б їй, але Господь скрив її, щоб Його служителі не стали гордими, але спасались в смиренні […] Велична особа – ієрей, служитель біля Престолу Божого. Хто зневажає його, той зневажає Духа Святого, Який живе в ньому».

Як уже згадувалося, священник наче другий Христос. Як відомо, Христос не був старцем. Древньокитайські філософи Конфуцій і Лао-Цзи були людьми похилого віку. Порівняно з ними Ісус Христос – молодий чоловік. Його слова та приклад містять стільки революційної енергії та сили, що той, хто відгукується на його поклик, попри фізіологічний вік залишається молодий духом! Таким і є священник, адже через рукоположення він стає носієм Божественних енергій, замість смутку осягає радість у Святому Дусі і долає нудьгу бадьорістю духа.

У кінці IV століття траплялось багато випадків, коли християни не хотіли продовжувати шумне і суєтне світське життя і втікали від нього у пустелю. Там вони провадили духовне життя у боротьбі зі своїми гріховними пристрастями, котрі руйнують справжню внутрішню красу. І коли друзі чи знайомі із «попереднього» життя приходили їх відвідати, то були дуже здивовані, адже молодий духом, але похилий літами, подвижник навіть зовнішньо виглядав молодим. У ньому відновлювалася первісна гармонія внутрішнього і зовнішнього. Звісно, що такий стан можна пояснювати комплексом різних аскетичних вправ, котрі провадили ці особи. Але, безперечно, найважливіший чинник, через який вони осягнули такий високий стан, – це Божа благодать.

Церква – це середовище дії Божої благодаті, а священник – той, хто через звершення святих таїнств і пастирське служіння допомагає її осягнути . Третя Особа Пресвятої Трійці –Святий Дух через особу священника, який є більш збагачений досвідом духовного життя, веде нас дорогою святости.

Слід зізнатися, що дуже часто молодь критикують за поверховість і легковажність, звинувачують її у нестабільности і відсутности ідеалів, у браку відчуття відповідальности. Зрештою, ці речі характеризують сучасний світ так само, як забруднення навколишнього середовища чи тероризм. Без сумніву, молодь розгублена, «інфікована» індивідуалізмом та гедонізмом, культурою споживацтва, метою якого є отримувати задоволення. Втім це не заперечує того, що сучасна молодь також здатна і до високих ідеалів, є креативною, великодушною та не боїться змін. Очевидно, що молоді люди як поза Церквою, так і в ній переживають сумніви, кризи і різноманітні труднощі. Як перші, так і другі потребують певного супроводу, поради та підтримки.

Саме такою людиною і є священник. Хоча часто молода людина може переживати певний дискомфорт у присутності представника Церкви, маючи певні стереотипи і упередження щодо нього, проте в більшості все це є хибним уявленням. Священник є тим, хто на власному досвіді допомагає перейти крізь всілякі труднощі і сприяє нашому вдосконаленню. Через проповідь Божого Слова і освячення людини святими таїнствами священник допомагає прямувати до висот обожествлення, дозрівання до життя у Святому Дусі, в Якому ми є завжди молодими.

Михайло КАРПІНЕЦЬ, Молодий духом // СЛОВО №1 (81), березень-травень 2020