Іван Іваненко

Питання про страждання, їх причину та сенс – це по сьогодні «питання без відповіді». У всякому разі, не всі певну відповідь, наприклад, християнську, сприймають як вичерпну. Святе Писання має особливий підхід до страждання – воно не возвеличує його і, тим більше, не тішиться з нього. У Старому Завіті проблематика страждань невід'ємно пов'язана з питанням справедливости.

Святе Писання неодноразово описує благання, які люди звертають до Бога з приводу страждань і утисків: чи то в єгипетській неволі, чи то після повернення до Обіцяної Землі і під час нападів ворогів, що яскраво виражено в Псалмах. Питання справедливої чи несправедливої відплати є однією з провідних тем повчальних книг Старого Завіту, таких як Приповідки, Еклезіяста, Йова, Мудрости, Сираха. Ці книги окреслюються біблістами як література мудрости, основою якої є не стільки релігійна традиція і одкровення, як тверезий і реальний погляд на життя. Вони переважно написані ізраїльськими мудрецями, які у своїх творах заторкали різноманітні сфери людського життя від любови та дружби до страждань праведника.Богонатхненні автори у своїх світоглядних переконаннях також приходили до визнання безсилости розуму перед постулатами віри (як, наприклад, в книзі Йова), чи до скептицизму та песимізму (як, наприклад,Еклезіяст). Ці книги мали за ціль показати, що справжня мудрість є даром Божим і що є лиш одна справжня істинна дорога в житті – "ходити перед лицем Божим".

В цій статті ми звернемо нашу увагу на книгу Йова, адже якщо у вищеназваних книгах мудрости проблема справедливости торкалася більше міжлюдських відносин, то у книзі Йова це питання стосується вже відносин між Богом і людиною. Богонатхненний автор цієї книги чітко висвітлив, що непросто є застосувати людські, а тим паче старозавітні стандарти "справедливости", по відношенню до Бога. На прикладі історії життя Йова він намагається показати, що мудрість Божа перевищує людську, дає зрозуміти, що людина не може вповні збагнути проблему зла, бо ж воно може бути зіслане як кара, як випробування, очищення і пересторога, та все ж попри всі ці властивості зло і надалі залишається тайною.

Книга Йова презентує розповідь про багатого і щасливого чоловіка, якого в певний час накриває хвиля нещасть: втрата дітей, здоров'я і всіх матеріальних благ. Проте у нього залишилися дружина та друзі, які замість підтримки у страждання закидували Йова докорами, що ці всі терпіння є наслідком його гріха. Адже у старозавітному розумінні страждання і втрата всього є наслідком якогось особистого гріха. Переворотом такого розуміння страждань стала саме історія праведного Йова.

Бог, щоб показати всім, наскільки вірний Йому Йов, і щоб навчити людей терпінню в їхніх стражданнях, дозволив дияволові відібрати в Йова усе, що той мав. Так диявол почергово відбирає в Йова спершу худобу, наймитів, згодом і його дітей, а врешті - його здоров'я. Але втративши все,Йов з геройською терпеливістю, без нарікань приймає всі ці виклики, він залишився твердим і не втрачав надії на милосердя Боже.

Але парадокс в тому, що Йов не зробив нічого злого. То ж за що він страждає? Який все ж є сенс страждань?

Йов, виснажений муками, засвідчує праведність, не проклинаючи Бога, та лихословить свій день народження, ніч свого зачаття. Для нього Бог і надалі благий, а от власне життя здається безглуздям, бо в цій конкретній ситуації Йов ніби живе для смерти– а отже, краще було б ніколи не народжуватися. Бо що ж це за життя, якщо існуючи, людина благає про смерть? Говорячи про відповідальність Господа за життя людини, а тому й за страждання, Йов ніби провокує Його прорвати тишу й пояснити сенс мук. У своїй безнадії він хоче й надалі вірити, що Бог добрий.І коли Господь об’являється, Йов відчуває свою малість і обмеженість у порівнянні з великою таємницею Божого промислу; розуміє, що становить тільки її частину. Він мовчить – і це мовчання у присутності Таємниці показує Йова смиренним, сповненим поваги до Бога. З цієї миті його стосунки з Господом змінюються – від життя за Його веліннями до пізнання Його: «Я чув лиш те, що говориться про Тебе, але тепер на власні очі Тебе виджу!» (Йов 42, 5).

Протягом усієї книги Йов знаходиться в пошуку відповіді на сенс своїх страждань , у світлі цього пошуку Йов постає як Божий приятель, який вірний і відданий Богу навіть тоді, коли у їхніх відносинах повне мовчання. Йов розуміє, що заможне та гарне життя, яке за традиційним розумінням належить праведникам, насправді часто є уділом грішників не зважаючи на те, що останні відкидають Бога. Разом з тим він бачить проблему своїх страждань глибше, ніж його друзі, адже розуміє її не у світлі угоди quidproquo(послуга за послугу), як це виражено у діалозі і пропозиції сатани в першій главі книги. Праведний Йов є засмученим через свої стосунки з Богом, бо у його стражданнях очевидним є те, що вони повністю зруйновані. Але він залишається впевненим, що його вірність і щирість будуть визнані перед Богом, так як Йов сподівається і уповає на справедливий суд Божий (Йов 27, 2-5).

Врешті, згідно з біблійною книгою Господь перериває своє довге мовчання і з'являється цьому старозавітньому праведнику, але не дає жодної відповіді, не звертає ніякої уваги на його важке становище. Натомість веде Йова через сотворення і хаос демонструючи, як Його влада простягається над сузір’ями. Бог ніби кидає виклик Йову стосовно його сили і здатности контролювати світ, ніби пропонує Йому зіграти роль Бога-Творця. І Йов, здається, визнаючи Божу могутність і велич, водночас визнає і власне неуцтво. Згодом Йову було повернено його становище і благополуччя,адже має бути кульмінація ситуації, яку створив, власне, Бог Ягве. Він винагороджує тих, хто є богобоязливим і уникає зла, та автор книги не заперечує такої можливости.

В житті немає ситуацій, які були б позбавлені сенсу. Навіть в обставинах, коли людина безпорадна, можна побачити сенс. Вся справа в позиції та настанові, які можуть продемонструвати те, на що здатна людина: переміну, преображення страждань в досягнення. Як показує досвід, часто страждання є для людини нагодою замислитися над сенсом власного життя. У важкі хвилини в неї проявляється потяг до Бога. Терпіння, як це не парадоксально, може бути таким собі запрошенням Господа до діалогу з Ним.

Іван ІВАНЕНКО, «Господь дав, Господь і взяв» (Йов 1,21) // СЛОВО №2 (82), червень-серпень 2020