Кравчук Віталій

25 жовтня (7 листопада) 1917р. в столиці Росії Петрограді більшовики здійснили збройний переворот у Російській республіці. Він дістав назву Жовтнева революція або Жовтневий переворот. Більшовиків очолив Володимир Ленін – комуністичний вождь і революціонер. На ньому лежить відповідальність за встановлення в Росії більшовицької диктатури та здійснення агресії проти інших держав (включно з Україною) з подальшим силовим приєднанням до Радянського Союзу. ІІ Всеросійський з’їзд рад, який проходив 25-27 жовтня 1917р., проголосив Росію республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Сформувався перший радянський уряд Росії – Рада Народних Комісарів, що спочатку складався виключно з членів більшовицької партії. Саме з цієї події розпочалося становлення комуністичного тоталітарного режиму.

Фединяк Богдан

 

Нацизм або, як його ще називають, націонал-соціалізм – це політичний тоталітарний рух, який сформувався в Німеччині й Австрії після Першої світової війни (1914-1918) і грунтувався на теоріях расової ієрархії (вищості «арійської раси»). Початки цієї ідеології закладались у націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини (нім. National sozialistische Deutsche Arbeiterpartei – NSDAP) в часи економічної та суспільної повоєнної скрути . Спочатку нацизм був спрямований на подолання соціальних відмінностей і дотримувався традиціоналізму .
Адольф Гітлер, лідер нацистської партії, що мав на меті фізично знищити євреїв та інших уявних ворогів нацистської Німеччини, прийшов до влади як канцлер Німеччини, а згодом правив як фюрер від 1934 до 1945 року. Він стверджував, що боротьба за виживання є базовим елементом людського життя, внаслідок якої завжди перемагає сильніший. Він вірив у природну вищість арійської раси. Арієць – справжній творець культури, він репрезентує людину в її найрозвиненішій формі, він покликаний панувати, усвідомлюючи свою єдність із народом, який домінує над іншими расами .

Мисак Ярослав

Слово «підприємництво» передбачає виробництво товарів чи надання послуг і, згідно з цим, всю економічну діяльність, метою якої є отримання прибутку. А слово «соціальне» означає, що підприємство виконує також соціальну функцію. Соціальне підприємництво перебуває на стику традиційного підприємництва і благодійності. Таке підприємництво бере від благодійності соціальну спрямованість, а від бізнесу – підприємницький підхід. Соціальне підприємництво отримує дохід від власної діяльності, метою якої є пом’якшення або розв’язання важливих соціальних проблем: допомагати бідним, дати роботу певній групі людей, зменшити негативний вплив на екологію, фінансувати благодійну ініціативу та ін. Люди, які займаються цим бізнесом, мотивовані не стільки заробітком, як насамперед моральною складовою. Безперечно, що метою більшості суб’єктів господарювання є отримання прибутку. Але у випадку соціального підприємства це не є основним мотивом. Достатньо, щоб проєкт був окупним. Цей вид діяльності в центрі свого існування ставить людину з її конкретними задоволеннями соціальних потреб. Тут здійснюється християнська місія грошей як засобу, інструменту допомоги та служіння.

Григель Юрій

 

Під час богослужінь ми часто чуємо моління за жертводавців та ктиторів. На першу згадку про фундаторів натрапляємо в тексті Проскомидії (першої частини Божественної Літургії), де священник вирізає частиці «за блаженну пам’ять і відпущення гріхів блаженних фундаторів святого храму цього». Протягом літургійного року Церква декілька разів має вселенське поминання померлих, яке промовляється під час Мирної ектенії на Божественній Літургії. Там також є спомин про «ктиторів і благодітелів святого храму цього». Ще одна згадка відбувається під час Великого входу .

Петруняк Тарас

Господь Бог дав людині 10 заповідей, які є своєрідною конституцією та певною формою контакту Творця зі Своїм творінням і покликані впорядкувати людський спосіб життя. Однак часто ми дуже вузько сприймаємо ці заповіді. Тому пропоную розглянути декалог у світлі економіки.
1. Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене
Найперша заповідь, яку дає Господь людині, спрямована для усвідомлення того, що Господь Бог – єдиний Творець і Володар світу. Ця заповідь має усунути багатобожжя, яке було притаманне тогочасному суспільству. Здавалось би, сьогодні немає зовнішніх проявів багатобожжя, проте часто на місце Бога ми можемо поставити матеріальні блага, великі статки та банківські рахунки. На жаль, мусимо з прикрістю констатувати: «Сьогодні не люди мають гроші, а гроші мають людей». Причиною цього є те, що тимчасові блага стають більшим пріоритетом у нашому житті, аніж Господь Бог. Нерухомість чи гроші не є злом самі собою, однак усе залежить від того, як ми ними користуємося. Якщо ми є понад матеріальними благами й уміємо розумно ними оперувати, то стаємо подібними до слуги з євангельської притчі про міни, який за наказом пана «промишляти ними»(Лк 19,13) згодом «придбав десять інших»(Лк 19,16). Але коли матеріальні речі панують над нами, ми стаємо їхніми заручниками, а вони стають для нас богом і забирають від нас великий дар свободи. Тому так важливо правильно користуватися власними статками. Прикладом для нас може бути митрополит Андрей Шептицький. Він, незважаючи на те, що походив із багатої графської родини і мав чималі статки, не був до них прив’язаний, а мудро використовував їх, інвестуючи в розвиток суспільства та Церкви.

Фурів Степан

Українська Греко-Католицька Церква відіграє важливу роль у розвитку суспільства. Серед різноманітних інститутів вона займає окреме й важливе місце та володіє високим рівнем довіри громадян. Проте, як і будь-яка організація, УГКЦ для належного функціонування і успішного здійснення своєї християнської місії потребує також належним чином організувати свою діяльність, особливо фінансову та господарську.
Для звершення своєї місії через відправу богослужінь, уділення Св. Тайн, проповідування Божого слова Церква потребує й видимих матеріальних засобів, які необхідні для будування храмів, видавання релігійної літератури, виховання молодого покоління душпастирів, здійснення доброчинної діяльності… Звідси обов’язок грошової пожертви є важливою складовою в питанні належного розвитку Церкви та здійсненні нею серед вірних спасительного Божого діла.

Захаряк Павло

Святий Миколай Мирлікійський
Народився у 257 році після Різдва Христового в Малій Азії, у мирлікійському місті Патарі, у ревній християнській родині Феофана й Нонни, людей благородних і заможних, які вирізнялися добропорядністю та милосердям. Довго його батьки не мали дітей, та в нагороду за праведне життя Господь подарував їм сина. Народився святий Миколай у важкий час, коли в усій Римській імперії переслідували та вбивали християн. Освітою юнака зайнявся його стрийко, єпископ м. Патар – Миколай, який і висвятив його на священника. Уже священником Миколай засяяв усім блиском чеснот. Після смерті батьки залишили йому в спадок великі статки, які він став ділити між бідними і тими, хто потребував. Сталося тоді, що один колись заможний, а згодом збіднілий мешканець Патара не міг видати своїх трьох дочок заміж, бо не надбав приданого. Святий Миколай, довідавшись про це, вночі підкинув йому велику суму грошей золотом. Коли той батько видав першу дочку, то якогось дня знайшов у вікні придане для другої, а потім для третьої. Але тоді він підстеріг, що це святий Миколай потай приходить йому на поміч, і вістка про це поширилася по всіх околицях.