РОЗДІЛИ САЙТУ
Фотогалерея
Підтримайте/Support Us
Перекласти на...
Нові матеріали
- 20/12 Пластуни передали семінаристам вифлиємський вогонь [ВІДЕО]
- 14/12 Малі семінаристи здали зимові іспити
- 05/12 Семінарійний вечір гумору з нагоди празника св. Миколая
- 30/11 Приміційна Літургія випускника ДДС о. Андрія Копистинського у свято св. Андрія Первозванного
- 25/11 Празник Введення в храм Пресвятої Богородиці у Братстві
Найпопулярніше
| Обряд спільної чаші під час вінчання |
 |
 |
 |
|
Роман СЛАВИЧ У Святому Таїнстві Подружжя після Чину Вінчання (друга частина Таїнства Шлюбу) слідує обряд спільної чаші. Йому передує Господня молитва («Отче наш»), а за нею – молитва на благословення спільної чаші. Ось її текст: «Боже, Ти все створив силою Твоєю і утвердив вселенну, і прикрасив вінець всього сотвореного Тобою; благослови духовним благословенням цю спільну чашу, яку дається тим, яких Ти об’єднав на спільне життя у подружжі» . Потім священик благословляє чашу і дає подружній парі пити вино з неї тричі напереміну – спочатку чоловік, потім жінка. Протягом століть значення багатьох обрядів забувається, ми звикаємо їх сприймати просто як данину традиції і думаємо, що лише з огляду на це вони залишаються у богослужбовій практиці Церкви. Насправді така думка є хибною. Обряд – це не просто якийсь давній, гарний та по-своєму цікавий звичай, він приховує в собі глибокий зміст. У цій статті ми спробуємо з’ясувати, що означає обряд спільної чаші. Спільна чаша – заміна Причастя чи окремий обряд? Одностайної відповіді на це питання немає. Більшість богословів схильні вважати, що в минулому шлюбна спільна чаша була саме євхаристійною чашою (причастям молодят), а зараз вона є немов заміною Святого Причастя. Така думка існує з огляду на те, що в часи раннього християнства Святе Таїнство Подружжя було тісно пов’язане з Таїнством Євхаристії. Сучасний богослов о. Іван Меєндорф твердить, що у IX ст. після укладення цивільного шлюбу християнська пара брала участь у Євхаристії (причащалась). Про цей зв’язок з Євхаристією він пише: «Разом з читанням Святого Письма (Євангелія та Апостола) порядок богослужіння (подружжя), що включає молитву “Отче наш” і участь у спільній чаші, чітко показує нам, що чин подружжя розумівся як Літургія, і в теперішній практиці Грецької Правосланої Церкви цей євхаристійний контекст Таїнства Подружжя передається через співання євхаристійного гимну “Чашу спасення прийму і ім’я Господнє призову” (Пс. 115:13)» . Думка, що спільна чаша – це заміна Святого Причастя, особливо розвинулася після XV ст. Святий Симеон Солунський писав: «У випадках, коли подружня пара не була гідною, коли подружжя не відповідало церковним нормам, воно не брало участи у Таїнстві, але тільки в обряді спільної чаші вина, благословенної священиком» . Проте тезу «спільна чаша – заміна Євхаристії» спростовано тим, що ще у VIII ст. Таїнство Подружжя відбувалося у прямому зв’язку зі Святою Євхаристією. Грецький Евхологіон (церковна книга, яка описує літургійну практику XI-XV ст.) містить правило, що після чаші з Пресвятою Євхаристією молода подружня пара пила зі «спільної чаші». Досить довгий час в обряді вінчання Візантійської Церкви були дві чаші, які йшли послідовно одна за одною: спочатку – євхаристійна, потім – спільна. Це наводить нас на висновок про те, що обряд спільної чаші був і є окремим обрядом і має своє неєвхаристійне значення. Святий Симеон Солунський, описуючи богослужбову практику XI-XV ст., говорить таке: «Священик бере Святу Чашу з Напередосвяченими Дарами і виголошує: “Передосвячене святеє святим…” Він причащає подружню пару… Після того священик дає їм пити зі спільної чаші» . Що означає шлюбна спільна чаша? Спільну чашу раніше часто називали чашею зв’язку. Вона означає спільність життя, позаяк під час Таїнства Подружжя твориться нова спільнота, об’єднана любов’ю, – сім’я. Книга Буття говорить: «Так-то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бт. 2:24). Звернімо увагу на останні слова «…і стануть вони одним тілом» – цю одність і символізує спільна чаша. Недаремно вона названа спільною, адже вона є символом життя одного і єдиного тіла, яке твориться з чоловіка і жінки. Пиття вина з чаші означає, що тепер чоловік і жінка стають причасниками (учасниками) життя одне одного, яке тепер стає спільним життям. А це, своєю чергою, означає, що якщо чоловік сумує, то й жінка переживає цей смуток як свій, а якщо радіє хтось, то й инший також радіє, нібито це його особиста радість. Це спільне пиття також виражає відкритість кожної з тих двох подругів одне на одного, а відкритість – це ознака любови. Вино, яке п’є подружня пара, символізує те, чим сповнене людське життя, а це і радість, і смуток, і різні труднощі. Питтям чоловік і жінка виражають свою готовність до створення спільноти, в якій усе спільне. Вино молодята мають випити до кінця, і цим вони засвідчують, що їхня спільнота будується на любові та буде існувати до кінця життя – аж до смерти. Цей цікавий та глибокий за змістом обряд часто опускається в богослужбовій практиці нашої Церкви. Причиною цього, напевно, є нерозуміння його. Сподіваємось, що через краще осмислення обряду спільної чаші, він буде відігравати таку ж важливу роль, як і в ранній Церкві – сприяти усвідомленню подружжя як спільнотности життя. Саме таке осмислення допоможе багатьом подружнім парам і тим, хто готується ступити на цей шлях, зрозуміти справжній сенс шлюбу – спільність любови до Бога та одне до одного. Р. Славич. Обряд спільної чаші під час вінчання // Слово № 2 (39) (2009) с. 30-31
|