|
Трансплантація і шанс продовження життя |
 |
 |
 |
|
 Михайло Балко
Створивши людину шостого дня, Бог обдарував її життям. З цього моменту ведеться відлік її власної історії. Через гріх прародичів Адама і Єви наше життя стало обмеженим кількістю років на землі, а наше тіло зазнало тлінності. Життя і здоров’я людини залежать також від багатьох зовнішніх факторів. Велика кількість хімічних випарів у повітря, вирубування лісів, шкідливе харчування, вживання наркотичних речовин, паління сигарет та алкоголь негативно впливають на людський організм, отож, тривалість життя скорочується. Тому людина різними можливими, дозволеними і недозволеними методами і за всяку ціну намагається продовжити собі життя.
Однією з таких можливостей довше протриматись тут, на землі, стала трансплантація органів. Прогрес у медицині та поширення застосування трансплантації органів дозволяє сьогодні лікувати багатьох хворих, які ще до недавнього часу могли б лише очікувати на смерть або, у кращому випадку, продовжувати своє болісне та обмежене існування. Як сказав блаженний папа Іван Павло ІІ:
|
|
|
Спокуса відчути себе богом, або трохи про контрацептиви |
|
|
|
|
Антон Борис
Кожне століття в людській історії ознаменоване одним, чи кількома великими відкриттями. Це пов’язане із постійним розвитком людини, котра упродовж свого життя створює все нові і нові знаряддя. Вони є різними як за призначенням, так і за користю, а їхню вартість можемо оцінити за такими двома критеріями: чи вони діють на благо людини і чи людина використовує їх у добрих цілях. Другий критерій пов’язаний з поняттям свободи людини, позаяк саме від неї залежить користь нових відкриттів. Наприклад, розщеплення ядра атома – велике наукове відкриття, але коли згадати Хіросіму і Нагасакі – не потрібно вже більше нічого коментувати.
|
|
Клонування і гідність людської особи |
|
|
|
|
Петро Войтович
Минуле століття ознаменувалося бурхливим розвитком науки. Було зроблено відкриття, які для попередніх поколінь видавалися неможливими. В останні десятиліття XX століття особливо розвинулась одна з головних гілок біологічної науки – молекулярна генетика, виник новий напрям генетики – генетична інженерія. З’явилася можливість генної терапії деяких захворювань людини, а останні роки XX століття ознаменувалися ще однією важливою подією – було проведено експеримент щодо клонування тварин. У суспільстві звучали різні оцінки цієї події: одні вважали це великим відкриттям, яке в майбутньому зможе допомогти людству, інші ж, навпаки, що це принижує людину, нищить її гідність.
|
|
Тарас Жеплінський
 Мабуть, кожна молода дівчина мріє про доброго, люблячого чоловіка, з яким вона могла б створити гарну християнську сім’ю, жити щасливим подружнім життям, без сварок, нарікань, у взаємній любові, щоб привести на світ нову людину. Яке щастя переповнює молоду маму, коли вона дивиться на свою новонароджену дитину! Ще кілька хвилин тому вона народжувала її у болях, а зараз усміхнена, бо бачить радісні очі маленького немовляти, які дякують їй за те, що зберегла йому життя.
|
|
Штучне запліднення надія чи загроза?! |
|
|
|
|
Володимир Богенчук
Напевно багатьом відома казка про царя, який шукав найсолодшу річ у світі. Після тривалих пошуків і смакувань плодів та страв усіх народів світу він випадково помітив, як спить немовля на руках своєї матері. І в ту мить вельможа зрозумів, що усі його пошуки були даремними – найсолодшим є сон немовляти. Усі ці почуття можна охопити одним висловом – радощі материнства. Щасливі ті жінки, які мають змогу їх відчути. На жаль, сьогодні безпліддя є однією із болючих проблем багатьох сімейних пар.
Патріярх Яків зі Старого Завіту взяв собі за жінок двох сестер – Лію і Рахиль. Любив Рахиль, хоч вона була неплідною, тоді як Лія, котру менше любив, була благословенна Богом плідністю і народжувала йому дітей. «Як же Рахиль побачила, що не народжує Якову дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: дай мені діток, а то вмру» (Бут. 30, 1). У цьому розчарованому та болючому крикові Рахилі за «відібраним» материнством криється драма безпліддя багатьох подружніх пар, яку вони переживають як виклик долі, втрату, неможливість повної самореалізації.
|
|
Ростислав Приріз
 «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?» (IКор. 6, 19) Цими словами апостол Павло неперевершено і, водночас, надзвичайно доступно передає правду про те, ким є людина. Дуже актуально звернутися до них сьогодні, у час, коли піддається сумніву всяка істина, а будь-яка цінність стає відносною, коли завдяки науковим і технічним здобуткам у різних сферах діяльності, зокрема медицини, людина почувається господарем світу настільки, що прагне перейняти собі Божу владу управління людським життям і смертю. Ідеться про біомедичні маніпуляції над тілом людини: штучне запліднення, контрацепцію, аборт, клонування, евтаназію тощо, які сьогодні отримують щораз-то більше поширення.
|
|
Світ і християнство про гідність людини |
|
|
|
|
диякон Дмитро СЕНЕЙКО
Кожну людину варто поважати, шанувати й надавати всім рівні можливості для життя й діяльності. З цим, мабуть, погодяться усі. Для цього, зрештою, й існують такі політико-соціальні утворення як демократичні держави. Але напрошується запитання: Чому? Навіщо мені так мислити й поводитись передусім щодо себе самого, а також щодо решти семи з копійками мільярдів істот, дещиця котрих мені трапиться протягом мого життєвого шляху? А ще, будучи заглибленим у християнство, віднаходжу тут ще більш вражаючі речі: виявляється, я покликаний з певним трепетом ставитись до себе й до решти людства, сприймаючи всіх, незалежно від національності, віросповідання, особистісних якостей та фізіологічних обмежень, майже як богів, через те що всі наділені божественною гідністю! Ось про це цікаве, багатозначне, заблукане в міріадах людських точок зору слово – про гідність або ж цінність людини – і поведемо мову.
|
|
|
