ВСТУПНА КАМПАНІЯ
Дрогобицька духовна семінарія
оголошує про набір студентів
на 2024-2030
навчальні роки
- Інформація для вступників
- необхідні документи та вимоги - Пам'ятка вступникові
- Прийом документів
- З 1 червня по 5 липня 2024 з 11.00 по 15.00 год. (вул. Д. Галицького, 2 у м. Дрогобичі) - Вступні випробування
- 8-10 липня 2024 - Додаткова інформація - admin@dds.edu.ua,
0677751520
РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 27/06 Релігія та наука: чи існує конфлікт?
- 25/06 Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- 22/06 Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- 22/06 Там, де замовкає наука
- 19/06 Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
Найпопулярніше
- Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
- Філософія – провідниця до богослов’я
- Там, де замовкає наука
- Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- Релігія та наука: чи існує конфлікт?
«Той був світоч, який палає і світить» (Йо. 5,35) |
![]() |
![]() |
![]() |
Андрій КОЗАР
7-го вересня минуло 30 років від дня смерті релігійного діяча, Митрополита, Верховного Архиєпископа, Патріарха УГКЦ Йосифа (Сліпого). Саме цього чоловіка ми якраз і можемо назвати «митцем», а його, хоч і гірке та складне життя – «мистецтвом». У 1963 році Глава УГКЦ Йосиф (Сліпий) прибув у Рим. За його звільнення клопотали американський президент Джон Кеннеді і Святіший отець Іван ХХІІІ папа Римський. В цей час Патріарх мобілізує українське релігійне національне життя по світу, дає нове життя УГКЦ, займається великою науковою працею. 7 вересня 1984 року серце Патріарха Йосифа (Сліпого) зупинилося. Його ховали 14 єпископів, 50 священиків, більше тисячі вірних з усього світу. Тоді Ватикан оголосив сорокаденну жалобу. Ось такими словами попрощався із Йосифом (Сліпим) папа Іван Павло ІІ: «Подібно, як Христос на Голгофі, Кардинал Сліпий 18 років на засланні, Він не заломився, а, як герой, достойно витримав. Вічна йому пам’ять». У Сталінських таборах патріарх Йосиф пише пастирське послання до українців, перші слова якого звучать так: «Великого бажайте» (1957). Актуальність цих слів, промовлених кілька десятиліть тому, верифікувалася під час недавніх подій на Майдані. Бо кожне із тих юних сердець там, на майдані, бажало великого. І тисячі тих, хто до сьогодні воює на різних фронтах, на воєнних, на фронтах пошуку правди, є тими послідовниками Патріарха Йосифа (Сліпого).Еріх Марія Ремарк писав: «Смерть одного – це трагедія, а смерть мільйонів – це статистика. Найгірше на війні – байдужість!» Думаю, зараз, коли на східних теренах України гинуть люди, ми просто не можемо стояти осторонь і чекати «кінця». Патріарх Йосиф окрім того, що був людиною мужньою, був також людиною небайдужою. Де б він не був, він завжди палав любов’ю до свого народу, завжди линув думкою до свого краю. Не буду зараз наводити фактів із його життя, які підтверджують вищесказане, зрештою, знайти їх і не так важко, це може зробити кожен, але тут слід згадати наступне. Цей митець поміж спокійним існуванням та Життям обирає останнє! Він говорить до кожного з нас, щоб ми не просто проживали на цій землі, але творили, творили шедеври, які носитимуть такі імена: сім’я, держава, Церква, особистість, Любов… Говорить, що життя – це нагода вкласти себе у щось важливе, світле, високе, це нагода бути щасливим. Бог нас покликав до щастя і радості, і ми можемо ними обдаровувати інших. Питання тільки, чи ми навчимося мистецтва жити. Тому Христос і приходить як цілитель, даючи сенс життя. Ми ж, пізнавши Христа, намагаймось давати Його іншим людям, котрі ще не пізнали Його. Свідчити – це також мистецтво життя; радістю є вказати дорогу, якою можна дійти до вічного блаженства. Отже, ми покликані до удосконалення себе та інших, і це є щастя, коли допомагаєш комусь відчути в собі життя, смак радості, повноти буття. Трудімось, щоб наше життя на цій землі не було тільки існуванням, щоб воно було корисним, щоб жили ми в гармонії зі своїми тілом, душею, сумлінням – жили так, щоб це було мистецтвом. Діла набагато важливіші від слів, і коли досконалість Божа житиме в нас, то навіть без слів будемо будувати і вдосконалювати інших, як це робив Патріарх Йосиф (Сліпий), котрий хоча і був «зв’язаний» чисто фізично, але палав, був світочем, якого ніщо не змогло і не зможе ніколи погасити! Андрій КОЗАР«Той був світоч, який палає і світить» (Йо. 5,35) //СЛОВО № 3 (59) 2014, с.24-25
|