ВСТУПНА КАМПАНІЯ
Дрогобицька духовна семінарія
оголошує про набір студентів
на 2024-2030
навчальні роки
- Інформація для вступників
- необхідні документи та вимоги - Пам'ятка вступникові
- Прийом документів
- З 1 червня по 5 липня 2024 з 11.00 по 15.00 год. (вул. Д. Галицького, 2 у м. Дрогобичі) - Вступні випробування
- 8-10 липня 2024 - Додаткова інформація - admin@dds.edu.ua,
0677751520
РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 30/06 Юрій Губик, «Покаяння згідно з твором святого Йоана Золотоустого "Бесіди про покаяння"» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент – о. д-р Володимир Івасівка)
- 27/06 Релігія та наука: чи існує конфлікт?
- 25/06 Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- 22/06 Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- 22/06 Там, де замовкає наука
Найпопулярніше
- Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
- Філософія – провідниця до богослов’я
- Там, де замовкає наука
- Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- Релігія та наука: чи існує конфлікт?
- Юрій Губик, «Покаяння згідно з твором святого Йоана Золотоустого "Бесіди про покаяння"» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент – о. д-р Володимир Івасівка)
Пошана до батьків - пошана до Бога? |
![]() |
![]() |
![]() |
Віктор ТЕЛЕГІЙ Все, що пройшло, є минулим, але не забутим. Кожна із стежок життя є повчальною, і їх слід переглядати й оцінювати. Буття людини дарує багато несподіванок як приємних, так і не дуже. Життєвий досвід вчить вправлятись у нашій вірі, слугує випробуванням психічної і фізичної стійкості, а також наставляє бути милосердними, як і Отець наш небесний є милосердний. Саме про останній вимір – милосердя – хотілось би порозважати. Ця публікація стосуватиметься догляду за батьками, а отже дотримання четвертої заповіді Божої: «Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі» (Втор 5,16). Споглядаючи на світ, ми знаходимо різноманіття ідей, технологій, які ми «споживаємо», але не знаходимо в них настанови приділяти належну увагу до батьків. Зустрічаємо як людей, які поважають старість інших, так і тих, які кинувшись у різноманіття мирських принад зневажають старших. Зазирнімо у сьогочасну культуру краси та блиску розкішного життя успішних і прудких. Чи є там місце для хворих, одиноких, знедолених людей похилого віку? Краса і розкіш палаців, магазинів так контрастує із нашою байдужістю не тільки до покинутих незнайомих людей, але й з одинокими нашими батьками. Їх дуже легко залишають у будинках для пристарілих рідні діти. А ще жалюгіднішою, і я б сказав, диявольською є практика евтаназії. «Солодка смерть» для них як легкий шлях вирішення «проблеми» «зайвих» чи важкохворих батьків. Тут не йдеться про пошану, спів страждання дітей, а про просте «вмивання рук», на кшталт Пилата. Це злочин, що зневажає Божий Закон й образ людської гідності, якою обдарував нас Господь. Але й тут люди знаходять собі оправдання, мотивуючи свій гріховний вчинок нібито почуттям людяності і милосердя. Людські стосунки мовби складають своєрідну палітру кольорів, із яких виткане наше земне життя. Наша особистість здатна розвиватись тільки серед людей, людей різного віку, серед яких батьки повинні займати перше місце. І немає значення, чи ми перeбуваємо з ними в добрих стосунках, чи ні. Як би нам не було важко, саме від них переймаємо колосальний досвід. Ми призначені бути добрими дітьми стосовно них усе життя, а не лише короткими фрагментами своїх дитинства і юності. Батьки завжди залишаються тими, хто нас привів у цей світ, навіть тоді, коли самі відходять у вічність. Коли я був маленьким, коли ріс, одружувався, коли у мене народжувались діти, мій батько завжди був «моїм батьком», і матір – «моєю матір’ю». Їхнє батьківство, як і моє синівство, взаємно збагачуються і змінюються впродовж усього нашого життя. Віктор ТЕЛЕГІЙ. Пошана до батьків - пошана до Бога?//СЛОВО № 4 (64) 2015-2016. с.14-15
|