РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 21/08 Дмитро ВИТІВСЬКИЙ, «Тринітарна антропологія» французького богослова Олів’є Клемана» (науковий керівник - о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о. ліц. Володимир Тухлян)
- 18/08 Олег ГРИНЬКІВ, «Ідея християнсько-національного виховання у творчості Григорія Ващенка» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – о. ліц. Олег Кекош)
- 15/08 Михайло ЖАК, «Значення молитви в особистісному розвитку людини» (науковий керівник – п. Мар’яна Бісик, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк)
- 12/08 Володимир КОЗАР, «Діва Марія у контексті християнсько-ісламського діалогу» (науковий керівник – о. ліц. Юрій Хамуляк, рецензент – о. ліц. Володимир Тухлян)
- 09/08 Віталій КРАВЧУК, «Богослов’я Хреста в навчанні папи Венедикта ХVІ» (науковий керівник – вл. Григорій (Комар), рецензент -о. ліц. Остап Черхавський)
Найпопулярніше
- Андрій ПУЦІВ, «Блаженна Йосафата Гордашевська – засновниця і настоятелька Сестер Служебниць» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент -о. ліц. Остап Черхавський)
- Ярослав МЕДЯНКО, «Владика Григорій Хомишин в громадсько-політичному житті Галичини в 20-30 рр. ХХ ст.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк)
- Олег МИСЬКО, «Пастирська діяльність отця Омеляна Ковча у 1922-1944 рр.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. ліц. Андрій Низкогуз)
- Олег ОРТИНСЬКИЙ, «Душпастирська місія Української Греко-Католицької Церкви у США (кінець ХІХ – 70-ті роки ХХ ст.) » (науковий керівник – о. ліц. Юрій Хамуляк, рецензент - о. ліц. Андрій Низкогуз)
- Богдан МАЦЬКОВИЧ, «Пастирська опіка над особами з психічними розладами» (науковий керівник – о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент - о. ліц. Євген Карпінець)
- Михайло ЛУЦАК, «Розуміння смерті у богословській спадщині святого Івана Золотоустого» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Володимир Івасівка)
- Юрій МАЦІБОРА, «Пошуки єдності Київської митрополії у ХVII ст.» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент - о. ліц. Володимир Тухлян)
Церква єдина, свята, соборна і апостольська |
![]() |
![]() |
![]() |
Віталій Миська
Церква є непорочною «Невістою Агнця», тобто Христа, яка веде людство до Його зновупришестя. Тому повна суть названих преподобними і богоносними Отцями ознак Церкви відкривається нам лише у світлі нашої віри, щоб у другому пришесті Христа виявитись у повній славі . Отож, як нам зрозуміти оці ознаки Церкви в світлі нашої віри? Як зрозуміти єдність Церкви попри існування багатьох церков? І як зрозуміти святість Церкви попри те, що її наповнюють далеко не святі люди? На ці питання намагатимемося пролити світло з точки зору Божого Одкровення. Христос використовує різні образи, які допомагають зрозуміти, що таке Церква. Він порівнює її до стада, якого Він є Пастирем (див. Йо 10,1-18), виноградника (див. Мт 21,33-43), у якому Христос – виноградна лоза (див. Йо 15,1-5), а Його учні – гілки. Â Церква – єдина Підставою єдності Церкви є воплочення Сина Божого – Ісуса Христа. Христова Церква єдина, бо один є Бог: «Один є Бог і Отець усіх» (Еф 4,6); і один Будівничий Церкви – Ісус Христос, який сам сказав: «Збудую Мою Церкву» (Мт 16,18). Апостол Павло у своєму посланні до Ефесян наголошує на тому, що Бог єдиний для всіх нас, подібно до єдиної віри і одного хрещення (пор. Еф 4,5-6). Через єдність віри і хрещення ми стаємо членами єдиного Тіла Христового: «Отак і ми: численні – одне в Христі тіло, кожен один одному член» (Рим 12,5). Завдяки служінням цих «різних членів» одного Христового Тіла, «кожне тіло… від нього бере зріст на будування самого себе в любові» (пор. Еф 4,16) . Христова Церква, будучи таїнственним Тілом Христа, видимо являється в помісних Церквах , «у яких і з яких існує одна і єдина Соборна Церква» . Кожна місцева Церква виявляє єдність Церкви, упорядковуючи навколо єпископа своє служіння: пресвітерське і дияконське, монаше і мирянське. Церква – свята Святість Церкви випливає зі святості Господа Бога, який називає себе святим: «Бо я – Бог, не людина; Святий посеред тебе» (Ос 11,9). Людина, будучи створеною на образ Божий, покликана уподібнюватися до Нього. І, власне, досягання людиною богоподібності рівне досяганню нею святості. Сам Господь покликає людину до того, щоб стати подібною до Нього у святості: «...ви маєте ставати святими й бути святими, бо Я – святий» (Лев 11,44). Церква – соборна Церква Христова є також соборною. Слово «соборна» – це слов’янський переклад грецького слова «католицька», яке означає, по-перше, вселенськість, а по-друге, цілісність і повноту. Церква – вселенська, тобто соборна, тому що Христос і Його учні звернені не до якогось одного народу, культури чи епохи, а до всього людства. Катехизм УГКЦ навчає, що через Євхаристію твориться соборність Церкви як сопричастя вірних із Христом і між собою, адже ті, що причащаються, стають одним Тілом Христовим. Єпископ, служачи Євхаристію, займає «першість» у спільноті, він очолює місцеву церкву (єпархію). Подібно як Христос є Главою Церкви, так і єпископ є главою єпархії. Кожна місцева церква через звершення єпископом Євхаристії та спільність віри стає сопричасною з іншими місцевими церквами. Таким чином місцеві церкви творять помісну Церкву. Першість серед помісних Церков займає Римська Церква, бо її предстоятелем є наступник апостола Петра – Римський Папа. Завдяки сопричастю помісних Церков твориться соборність (католицькість) Церкви, найвищим виявом якої є Вселенський собор. Церква – апостольська Церква, згідно з Катехизмом УГКЦ, є апостольською, тому що вона заснована на апостолах і вірно зберігає передану апостолами Благовість Спасителя. Апостольськість Церкви здійснюється завдяки служінню єпископів, священиків, дияконів, чернецтва і мирян, які взаємодіють задля єдиної мети – спасіння всього світу. Наступниками апостолів у Церкві є єпископи, через яких передається спадкоємство – спасительна благодать та істинна віра. Єпископи покликані навчати, освячувати і пастирювати . Апостольство дияконів повинне виявлятися в турботі про щоденні потреби вірних через служіння Літургії, слова і любові, у єдності з єпископом та його духовенством . Апостольство чернецтва полягає у молитві за весь світ, а апостольство мирян в оцерковленні всіх ділянок суспільного життя. Окрім цього апостольськість Церкви виявляється також у її покликанні служити всім народам через місіонерство, щоб зі всіх творити один народ у Христі. Віталій МИСЬКА, Церква єдина, свята, соборна і апостольська // СЛОВО №1 (73), березень-травень 2018
|