РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 01/08 Мар’ян КУРИЛО, «Гріх гомосексуальності та шляхи його подолання за творчістю о. Юзефа Августина» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- 28/07 Михайло ЛУЦАК, «Розуміння смерті у богословській спадщині святого Івана Золотоустого» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Володимир Івасівка)
- 24/07 Юрій МАЦІБОРА, «Пошуки єдності Київської митрополії у ХVII ст.» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент - о. ліц. Володимир Тухлян)
- 20/07 Богдан МАЦЬКОВИЧ, «Пастирська опіка над особами з психічними розладами» (науковий керівник – о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент - о. ліц. Євген Карпінець)
- 16/07 Ярослав МЕДЯНКО, «Владика Григорій Хомишин в громадсько-політичному житті Галичини в 20-30 рр. ХХ ст.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк)
Найпопулярніше
- Роман ФЕДИС, «Моральна проблематика життя, утримання і ставлення до українських полонених на Донбасі (2014-2022 рр.)» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – о. ліц. Євген Карпінець)
- Андрій ПУЦІВ, «Блаженна Йосафата Гордашевська – засновниця і настоятелька Сестер Служебниць» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент -о. ліц. Остап Черхавський)
- Ярослав МЕДЯНКО, «Владика Григорій Хомишин в громадсько-політичному житті Галичини в 20-30 рр. ХХ ст.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк)
- Олег ОРТИНСЬКИЙ, «Душпастирська місія Української Греко-Католицької Церкви у США (кінець ХІХ – 70-ті роки ХХ ст.) » (науковий керівник – о. ліц. Юрій Хамуляк, рецензент - о. ліц. Андрій Низкогуз)
- Олег МИСЬКО, «Пастирська діяльність отця Омеляна Ковча у 1922-1944 рр.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. ліц. Андрій Низкогуз)
- Богдан МАЦЬКОВИЧ, «Пастирська опіка над особами з психічними розладами» (науковий керівник – о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент - о. ліц. Євген Карпінець)
- Юрій МАЦІБОРА, «Пошуки єдності Київської митрополії у ХVII ст.» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент - о. ліц. Володимир Тухлян)
Від слави земної до слави Господньої (чи вітання «Слава Україні» не суперечить християнству?) |
![]() |
![]() |
![]() |
Мар’ян ТОПОРОВИЧ «Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним» (1 Кор. 15:40). Cлава тільки Богові? Чи справді слава належить лише єдиному Богові, як часто нам доводиться чути із уст віруючих людей, що заперечують доцільність вітання «Слава Україні»? Soli Deo Gloria (тільки Богові слава) є частково віровчення протестантизму . Згідно з цією доктриною, більше нікому, окрім Бога, слава не може належати. При цьому посилаються на слова апостола Павла: «Бо все бо від Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки. Амінь» (Рим. 11, 26). Проте, уважно придивившись до сторінок Святого Письма, побачимо, що в ньому йдеться про інші«види» слави: слава Божа (Вих. 40, 34; Чис. 14, 21; Пс. 8, 2); «Козакам слава», «Гетьману слава», «Героям слава» Історики стверджують, що клич «Слава Україні!» сягає своїм корінням ще 20-х років минулого століття. Письменник із Полтавщини Юрій Горліс-Горський у романі «Холодний Яр» згадує, що почув цю форму привітання від повстанців Холодного Яру, де було звичним привітання «Слава Україні! – Україні слава!». Гасло «СлаваУкраїні!» зародилось ще в армії УНР у полку «Чорних Запорожців».Відповідали тоді на нього «Козакам слава!» За другого гетьманату Павла Скоропадського побутувало привітання «Слава Україні! – Гетьману слава!». У 30-х роках Організація Українських Націоналістів вже використовувала вживане та відоме нам вітання. Відповідь «Героям слава» несе у собі пам'ять про тих, які віддали своє життя в ім’я України та має на меті згуртувати ще більше число воїнів для втілення національної ідеї. Отже твердження радянської пропагандистської машини про арійське чи німецьке коріння цього привітання є безпідставними. У час активних бойових дій Української Повстанської Армії в 40-50 рр. XXст. у зв’язку із небезпекою нової окупації цей клич набув великого поширення серед українських націоналістів. Із проголошенням Незалежності України і отриманням відносних прав і свобод це гасло стає неофіційним привітанням серед воїнства і україноцентричних мешканців нашої Батьківщини. «Дух, що тіло рве до бою…» Здобувши незалежність у 1991 році, українці так і не стали справжніми господарями на своїй землі. Народ пробуджувався поступово, яскравим свідченням чого є Майдан 2004 р. і Революція Гідності 2014-2015 рр. Українську націю морили новітніми «геноцидами» шкідливих звичок та безкультур’я. Приходили нові псевдолідери, «вовки в овечих шкурах» – ставленики ворога. Відчувши небезпеку, українці об’єдналися заради Батьківщини. Ачервоно-чорний прапор ОУН(б) і бойовий клич «Слава Україні!» постійно супроводжували й надалі супроводжуватимуть нас у боротьбі за свободу. Сьогодні, вітаючись «Слава Україні! – Героям слава!», ми зберігаємо пам'ять про визвольні змагання і свою відповідальність за побудову української держави . Слава України не витісняє слави Божої. Навпаки, вона є продовженням, втіленням слави Бога через побудову державного устрою на основі християнської моралі. Це, власне, і є преображенням творіння, яке, будучи уражене гріхом, повертається про свого Творця. Таким чином Україні належить слава лише у її відношенні до Бога. Прикладом тих, хто також втілював славу Божу на землі, є святі люди. Тому вітаючи один одного гаслом «Слава Україні!», маємо усвідомлювати свою відповідальність за преображення української держави та наближення її до Бога. Мар’ян ТОПОРОВИЧ Від слави земної до слави Господньої (чи вітання «Слава Україні» не суперечить християнству?)//СЛОВО № 1 (61) 2015
|