|
Василь Вербіцький У своєму житті кожен із нас має покликання, кожному з нас Бог дав якісь таланти. Ми є покликані їх зреалізувати і примножити. Наше життя – це мандрівка, подорож, в якій Господь хоче бути нашим провідником. Саме тому Він дав нам Святе Письмо, Книгу, яку можна назвати путівником християнина в дорозі до Божого Царства. Читаючи її, ми вчимось відчитувати Боже Слово. Розуміти, що Господь хоче сказати нам, даючи можливість зустрічей із різними людьми і у різних обставинах нашого життя.
Святе Письмо – це перший крок, це ніби запрошення до призадуми, це стимул до глибшого і живучішого осмислення тієї дійсности, в яку ми занурені.
|
|
Передосвячене Святеє Святим |
 |
 |
 |
|
Андрій ЦИБ Владико вседержителю, Ти всю твар премудрістю створив і невимовним Твоїм промислом і великою благістю ввів нас у ці священні дні на очищення душ і тілес, на здержання пристрастей, для надії воскресення… (Заамвонна молитва Літургії Передосвячених Дарів)
У час великого розголосу набули ідеї помісности й патріярхату УГКЦ, а поряд з цим – місійна діяльність, яка поступово виходить за межі нашої держави. Ми починаємо усвідомлювати, що самоуправа є чимось необхідним для збереження і розвитку нашої Церкви, а місійність в Церкві забезпечить духовні запити наших вірних.
|
|
«Чюдесні» ікони в княжих часах. Одна чи три чудотворні ікони Києво-Печерської лаври |
|
|
|
Михайло Олійник
Збираючи нектар оповідей про чудотворні ікони хочеться дізнатись якомога більше про предмет зацікавлення. Насамперед, мабуть, є бажання дізнатись, як виглядає чи виглядала ікона. І це природно, адже ікона є витвором образотворчого мистецтва. Недарма народна мудрість гласить: «Краще один раз побачити, ніж сім разів почути». Для людей мистецтва тут особливе зацікавлення: око мимоволі проводить стильовий аналіз, композиційний, шукає гру кольорів та форм, аналітичний розум визначає час виникнення твору, майстерню чи майстра. Безперечно, ці всі речі є дуже важливими і можуть багато відкрити для сучасної людини, митця, дослідника. Однак слід бути обережним, щоб мистецькі категорії часом не перевищили і не закрили суті ікони – аспекту її чудотворности, що полягає в дії благодаті Божої через ікону.
|
|
Олег ЗИНИЧ Ну от і все. З сумом повертаєш голову, щоб вгледіти те, що загубив... Ти стоїш на потрісканому асфальті, силкуючись нашкребти дещицю думки, як повернути назад... Твоє серце, усе єство схоже на дорогу під ногами: бруд, ями, зачахлі рештки асфальту, який втратив надію на обіцяний ремонт, і зачовгані стрілки напрямку руху... Де ж ті кляті думки?! Чому нічого немає, крім порожнечі, що аж гримить всередині, і отруйної сірости? Ох, ця сірість... Так хотілося втекти від неї, стати яскравим, видертися із списку «населення», щоб перетворитись на «Непересічну Особистість». Але чому все сталось навпаки?
|
|
Те, про що краще не знати – одержимість злим духом |
|
|
|
Тарас Рисей
Усе написане нижче, стосується, мабуть, кожного. Будь-яка людина, незалежно від матеріяльних статків, рівня освічености, культури та сімейного стану є істотою тілесно-духовною. Сьогодні з цим фактом мало хто наважиться сперечатися так само, як мало хто, коротаючи щасливі будні, погодиться з тим, що у духовному розумінні є «смертельно хворим». Більшість із нас давно заспокоюється оманливими словами т. зв. спортивного гасла: «У здоровому тілі – здоровий дух!»
|
|
СВІТЛЕ ПРОТИСТОЯННЯ ВІТРАМ: ВЛАДИКА ІВАН МАРГІТИЧ |
|
|
|
М. Зимомря
У своїй останній промові до апостолів, власне, прощальній перед страстями, мученицькою смертю та воскресінням, Ісус Христос висловив знаменну фразу: «Хай не тривожиться ваше серце». Це однозначне твердження, що містить імовірну віру в порятунок людства з проєкцією на терпіння, потрібні страждання, завжди викликає в уяві – передусім мужніх та дужих – образ Свідка їхніх мук. Либонь, звідси випливає ота просвітлена істина – «Мир вам!» – з уст Сина Отця…
|
|
Місія мирян у підпільній Українській Греко-Католицькій Церкві |
|
|
|
|
Тарас Рисей Уже із заголовку статті відчутно певну антиномію, адже мирянин і підпілля – дещо несумісні поняття. Служіння мирян, насамперед, визначається християнським виходом у світ, яким би він не був жахливим і лякаючим. Але так може здатися лише тим, хто підпілля УГКЦ розглядає як «втечу від тоталітарного світу» і не більше. Натомість, справжня сутність християнського підпілля характеризується одночасно готовністю свідчення Христової Істини, а з иншого боку – прагненням зберегти Церкву в її недоторканній повноті. Тому і не дивно, що діяльність УГКЦ у ті часи супроводжується наростаючою динамікою – безустанним наступом і відходом.
|
|
|
