РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 17/07 Роман Ковівчак, «Заповідь любові до ворогів (Мт 5,43-48 і Лк 6,27-35). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Андрій Кобільник, рецензент – о. ліц. Андрій Нискогуз)
- 16/07 Звернення з приводу мобілізації священнослужителів
- 14/07 Святоволодимирове християнське коріння української державності
- 12/07 Андрій Капустинський, «Антикантівська полеміка в "Теодицеї" бл. Антоніо Розміні» (науковий керівник – о. д-р. Богдан Завідняк, рецензент – о. ліц. Іван Гаваньо)
- 10/07 Моральна оцінка науково-технічного прогресу
Найпопулярніше
- Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
- Там, де замовкає наука
- Філософія – провідниця до богослов’я
- Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Моральна оцінка науково-технічного прогресу
- Релігія та наука: чи існує конфлікт?
Індикт |
![]() |
![]() |
![]() |
п. Ендрю Квінлан, викладач ДДС Час є дуже таємничою річчю. Ми говоримо про нього в той самий спосіб, що й про ріку. Час пливе. Майбутнє стає теперішнім, а теперішнє миттєво стає минулим. Ми не можемо зупинити потік часу, і, як воду ріки, ми не можемо розділити час на частини. Проте всі людські спільноти повинні мати якийсь спосіб для вимірювання часу – систему вимірювання, з якою погодяться усі члени спільноти. У західному індустріальному суспільстві спосіб вимірювання часу став настільки точним, що ми маємо «високосні секунди» – офіційно 31 грудня 2016 року буде додана ще одна секунда до часу. В минулому вимірювання часу не було настільки точним. Це було важливим для планування робочого дня, щоб знати, скільки годин сонячного світла припадає на день, – так дні, як правило, вимірювалися від моменту, коли зійшло сонце. Люди вели мову про 3-тю, 6-ту та 9-ту годину після сходу сонця. Ночі вимірювалися тим, скільки разів була зміненою військова сторожа на міському мурі. Для більших одиниць часу дуже важливою річчю було знати, коли сіяти зернові культури, коли збирати їх та переконатися, що є достатньо їжі для зими. Навіть дуже складні держави, такі як Древня Римська та Візантійська імперії, організовували свої календарі навколо сільськогосподарського року. У Візантійській імперії рік був періодом з 12-ти місяців з моменту закінчення збору врожаю до закінчення наступного. Таким чином держава знала, скільки кожен працював та скільки податків вимагати від своїх громадян. Це оподаткування мало місце на початку вересня і це є відправною точкою для нашого «церковного» року. Коли ми поглянемо на Старий завіт, то знайдемо, що євреї починали новий рік з Пасхи. Коли Бог наказав Мойсеєві та Аронові святкувати першу Пасху, Він сказав: «Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року» (Вих 12, 2). Однак євреї час від часу вважали, що рік починається не з весни, але з осені. У книзі Виходу також читаємо: «Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що ти сієш у полі; і свята збору під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою» (Вих 23,16). Ендрю КВІНЛАН. Індикт//СЛОВО № 3 (67) 2016
|