Назар Городиський

У сучасному українському суспільстві складається певний стереотип про масову європейську політику, яка пропагує вбивство (аборти, суїцид, евтаназію), содомський гріх (так званий акронім ЛГБТ), сурогатне материнство, штучне запліднення, розпусту під прикриттям гендерної рівності та прав людини. Багато європейських політиків підтримує це, агітуючи та вводячи в дійсність через різноманітні закони. У багатьох людей може скластись думка, що так було завжди. Однак це не так! Пропоную вашій увазі розповідь про німецького безкомпромісного політика Конрада Аденауера, який був християнином не тільки в Церкві та у власному житті, а представляв християнські цінності на політичній арені, чого так бракує нашим сучасникам.

Ігор Бриндак

У цьому номері ми поговоримо про фільм «Хроніки Нарнії, який є екранізацією знаменитої епопеї англійського письменника Клайва Стейпла Люїса. І хоча за жанром це є фентезі, ми бачимо, що книга і фільм мають багато чого повчального для сучасного життя.

Юрій Бігун

У християнському світі періодично виникають дискусії навколо того, якими мають бути священнослужителі – одруженими, чи неодруженими. Подібно і тепер через виклики сьогодення, пов’язан із явищем секуляризму з його культурою споживацтва і вседозволеності, це питання стало чи не найпоширенішим для обговорення в західному світі. Противники целібату (безженності) священства бачать у ньому причину різних проблем аж ло моральної руїни поодиноких осіб. Вони стверджують, що сім’я відволікає священника від повноцінного служіння, створює зайві проблеми, які не сприяють ефективній праці душпастиря, який нібито не може цілковито присвятити своє служіння Церкві.

Назар Городиський

Ієромонах Миколай Куць народився 25 травня 1946 року в селі Букова у працьовитій християнській сім’ї. Крім Миколи, в сім’ї було ще четверо дітей. Бувши маленьким хлопчиком, Миколка цікавився релігійними речами, глибоко вдивлявся в ікони та розпитував про них у своєї матері. Освіту здобував у рідному селі, де була восьмирічна школа. Під час навчання відвідував храм у сусідньому селі Конів. Досить швидко Микола почав цікавитись духовною літературою. Конівський священник Григорій Колодій допомагав з книжками та давав духовні настанови. Закінчивши школу, Микола не хотів іти кудись вчитись, бо з переконання не міг дозволити собі бути комсомольцем, тому влаштувався на роботу у колгосп.

Остап Черхавський

Ще від початку християнства апостоли, а згодом і їхні наступники – єпископи і пресвітери, які продовжили місію проповіді Доброї Новини,засновуючи все нові й нові церкви-спільноти, користувалися у мирян великою пошаною. Таке ставлення людей до тих, хто з батьківською любов’ю відкривав їм світло євангельської Істини, було характерною рисою християнської віри.Священнослужителів називають «отцями», бо вони у Святому Хрещенні народжують людину до нового життя з Богом та потім по-батьківськи супроводжують християнина на шляху духовного зросту. Водночас у певний момент історії, а особливо сьогодні, в епоху постмодернізму, коли над Христовою вірою нависла загрозлива потуга секуляризуючого лібералізму, ставлення до священнослужителів, а в їхній особі - і до Церкви та й навіть до Самого Бога, значно десакралізувалося, стало навіть зневажливим. Цей процес не обмежився лише релігійною байдужістю, але і сформував активний організовано-демонстративний рух проти священників або, радше скажемо, проти всього християнства. Цей рух називають антиклерикалізмом. Про суть цього явища, його причини та наслідки і вестимемо мову у нашій публікації.

Дмитро Білий

Сучасне суспільство зорієнтоване на досягнення успіху на конкретному місці праці. Однак не завжди трапляється так, що всі люди завжди почуваються достатньо забезпеченими. Їм бракує найнеобхідніших матеріальних речей та гідних умов для того, щоб відчувати себе людиною. Тоді людина вирушає на пошуки кращого життя. Книга, про яку йтиметься в цій статті, розповідає про історію родини з Оклахоми, змушеної під час масштабної економічної кризив США у XXcт. вирушити у пошуках «землі обіцяної» - до Каліфорнії.

Михайло Карпінець

Одного разу старенький священник зайшов у магазин комп’ютерної техніки. Проходячи, він розглядав вітрини, на яких знаходилися комп’ютери. «Дідусь, напевне, помилився або ж заблукав. Аптека знаходиться у сусідній будівлі», – пошепки розмовляли між собою продавці. «Піду-но я покепкую зі старого», – сказав один із них і попрямував до дідуся, який стояв біля новенького комп’ютера. Продавець із іронічною посмішкою на обличчі промовив до старця: «Чи можу я Вам щось порадити чи підказати?». І священник, довго не думаючи, відповів «так» і почав перераховувати параметри комп’ютера, який був йому потрібен. І вмить із іронічної посмішки продавця на обличчі почали проявлятися риси подиву і ступору та сорому.