Іван Іваненко

Створивши людину, Бог словами: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Бут 2,28) закликає людину до праці. Праця є частиною образу Божого в людині, бо ж Бог теж працівник, про що свідчить розповідь про сотворення світу (Бут 1).

о. д-р Мирон Бендик

Ми часто чуємо різні відгуки про взаємини між церковними і політичними діячами й самі по-різному до цих взаємин ставимося. Часто негативно відгукуємося про факти, які, на наш погляд, свідчать про порушення як Церквою, так і державою невидимої «лінії розмежування» між ними. Нас дивує, коли якийсь священник у храмі починає «політикувати» чи раптом вирішує піти в депутати. Нас також дивує, коли політики різних спрямувань, зокрема перед черговими виборами, починають публічно демонструвати своє благочестя, складають грошові пожертви, а потім знову до наступних виборів зникають із храмів.

Роман Ковівчак

Часто ми чуємо про подвиги християн, які взяли свій хрест та пішли слідом за Ісусом, віддавши своє життя за Нього. Таких людей Церква величає мучениками. На згадки про перші мученицькі смерті можна натрапити вже у Святому Письмі.Тож погляньмо глибше на тих, хто «у своїм стражданні прийняли вінок нетлінний».

Тарас Петруняк

У світі навколо нас можемо спостерігати, що не всі люди виконують свою роботу добросовісно, ставлячись до своїх обов’язків легковажно. Причини цього є різні: хтось лінується, інші вважають, що працювати є непрестижно чи принизливо. Водночас у християнській традиції простежується одностайна думка про те, що працювати – завдання, яке людина отримала від Бога при сотворенні світу (пор. Бт.1,28).

о. д-р Олег Чупа

Розповідають про св. Антонія Великого (+356), що якось у його житті настав період великого душевного смутку, який супроводжувався нашестям чисельних думок. У розпачі святий звернувся до Бога: «Що мені робити в моїй журбі? Як спастись?». І ось по якомусь часі він побачив чоловіка подібного до себе, що сидів і працював, а потім вставав від роботи і молився. Відтак знову брався до праці, і знову ж вставав на молитву. Це був Ангел Господній, який врешті мовив до здивованого Антонія: «Так чини – й спасешся!» (Древній патерик, VII, 1).

Дмитро Білий

«Важливо не те, чого ми очікуємо від життя, а те, що життя очікує від нас» (Віктор Франкл)
Страждання. На своєму життєвому шляху кожна людина неодноразово постає перед «обличчям» страждання - душевного чи тілесного. Саме такі непрості хвилини – найбільший виклик як для індивіда, так і суспільства. Тоді виникає запитання: чому це стається, або як подолати складний етап життя? Дорогий читачу, геніальні відповіді на ці питання можеш знайти у творі «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі». Автор книги – Віктор Франкл, австрійський психолог, філософ, засновник логотерапії, який наважився написати про власний досвід перебування в концентраційних таборах Дахау та Освенцим. У цій статті зупинимось на окремих цінних, повчальних роздумах автора про сенс страждання.

Микола Цмоканич

Страждання можуть проявлятися в житті кожної людини по-різному: для когось це фізичні страждання, хвороби, для іншого – душевні переживання, тривоги і навіть спокуси. Перед кожним із нас поставало питання: “Чому людина страждає?” Мабуть, небагато переймається стражданнями грішника, бо побутує думка, що Бог карає грішника, оскільки той не шанував Його, ближніх, порушував закони. Тому коли хтось зазнає нещастя, можна почути думку: “От його Бог і покарав”. Зі стражданнями грішника, здавалося б, все просто і зрозуміло. Але приймаючи такий хід думок, ми не відповідаємо на питання: чому ж страждає той, хто не грішить, а намагається жити праведно? У пошуках відповіді варто звернутися до святоотцівської спадщини.