РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 17/07 Роман Ковівчак, «Заповідь любові до ворогів (Мт 5,43-48 і Лк 6,27-35). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Андрій Кобільник, рецензент – о. ліц. Андрій Нискогуз)
- 16/07 Звернення з приводу мобілізації священнослужителів
- 14/07 Святоволодимирове християнське коріння української державності
- 12/07 Андрій Капустинський, «Антикантівська полеміка в "Теодицеї" бл. Антоніо Розміні» (науковий керівник – о. д-р. Богдан Завідняк, рецензент – о. ліц. Іван Гаваньо)
- 10/07 Моральна оцінка науково-технічного прогресу
Найпопулярніше
- Дмитро Білий, «Господня молитва (Мт 6,9-13; Лк 11,1-4). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о.ліц. Андрій Нискогуз)
- Там, де замовкає наука
- Філософія – провідниця до богослов’я
- Дмитро Голик «Дівицтво і материнство Пресвятої Богородиці за книгою американського професора-богослова Бранта Пітра "Ісус Христос та єврейські коріння Діви Марії: Розкриття образу Матері Месії"» (наук. кер. – о. ліц. Іван Гаваньо, рец. – о. В.Тухлян)
- Микола Цмоканич, «Проблематика ґендерної ідеології у творчості Ґабріели Кубі», (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Моральна оцінка науково-технічного прогресу
- Релігія та наука: чи існує конфлікт?
Віруси, які з’їдають святість |
![]() |
![]() |
![]() |
Андрій ЛОЇШ Якщо ми зустрінемо людину, яка кашляє, в якої болить голова і є підвищеною температура тіла, то ми розуміємо, що це вже наслідки певного вірусу, якого ми не бачимо, але який руйнує наше здоров’я зсередини. Вірус (з лат. virus отрута) – це певний мікроорганізм, що спричиняє інфекційне захворювання. Якщо порівняти його з гріхом, то останній також виглядає ніби маленьким, непомітним, але є причиною великого упадку та згіршення інших. Вірус – це збудник чогось негативного, що вражає багатьох. У світі новітніх технологій вірус – це програма, що викликає збій у роботі комп’ютера. Гріх як вірус паразитує у світі ще від Адама, який першим спокусився на обман. У раю, коли для людини були створені всі умови якнайкращого життя, людина зробила трагічний вибір. Вступивши у діалог зі змієм, Єва захотіла стати як Бог, бо почула слова: «…коли скуштуєте його [плід], то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог…» (Бут 3, 5). Цей вірус є найстрашнішим (гріх), якого людина впускає у своє серце, коли хоче поставити себе на місце Бога. Таким чином уражена людина вважає себе рівною Богові, а своє життя не даром, а особистою заслугою. Інших людей вона розглядає як предмет власного користолюбства, своє тіло нищить у різних пристрастях, не відчуваючи при цьому жодного страху перед майбутньою відповідальністю. Вірус, який був у зубах змія, переходить на Адама. Він ховається від Бога, а також втікає від покаяння, перенаправляючи свою вину на Єву, а та – на змія. За словами святого Єфрема Сирійського, «покаяння – це драбина, по якій ми піднімаємося туди, звідки впали», але його ні Адам, ні Єва не зробили, а отже – були вигнані з раю. Гріх, який особа впускає у своє життя, глибоко закорінюється в ньому і приводить людину до залежності. Так виникають алкоголізм, наркоманія, ігроманія та інші пороки, що «паралізують» волю «інфікованої» особи. Андрій ЛОЇШ. Віруси, які з’їдають святість//СЛОВО № 3 (63) 2015
|