ВСТУП
Кожна людина у своєму житті задумується над його сенсом, питанням правильного вибору, свободи та щастя. На багато з цих питань можна віднайти відповіді у Святому Письмі, яке містить Боже Слово, об’явлене людині в історії спасіння. Ця історія представляє розвиток відносин між Богом та людством, починаючи з моменту створення людини. Протягом історії спасіння ці взаємини поглиблювались і людина щораз більше розуміла їхню цінність та суть. Вершиною спілкування Творця і людства було усвідомлення мотивацій Божих дій щодо людини, які висловив єв. Йоан Богослов: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо 3, 16). Врешті він у своєму І посланні навчатиме, що Бог є Любов (пор. І Йо 4, 8. 16). І цю досконалу любов виявив Господь Ісус Христос.

Поняття любові є надзвичайно сакральним для багатьох людей. Із ним пов’язують турботу, почуття безпеки, щирість та справжність. Крізь століття залишалося незмінним ставлення до любові, як до чогось унікального та важливого. Про її вагомість свідчить той факт, що Христос виділив дві заповіді любові як найважливіші та представив їх як основу виконання Закону та пророків (пор. Мт 22, 37-40). Приписи СЗ, переважно, охоплюють сфери взаємин з Богом та між людьми. Декалог містить три заповіді, які стосуються відносин з Богом, а інші сім – людей. Решту практичних приписів теж, в основному, відображають «правила» комунікації між особами. Головним посилом проповіді пророків були справедливість та милосердя до людей поряд, зокрема до вбогих та покривджених .
Однак люди не завжди правильно розуміли Боже Слово. Наслідком було те, що Закон тлумачився вузько. Проти такого розуміння виступив Христос в Нагірній проповіді, говорячи: «Ви чули, що було сказано, а я кажу вам» (Мт 5, 43). Тим самим Син Божий відновлює первинний зміст та скеровує людську увагу до глибшого розуміння заповідей.
Здебільшого це переосмислення Закону міститься в антитезах Нагірної проповіді (пор. Мт 5, 21-48; також у проповіді на рівнині: Лк 6, 20-49). В останній антитезі Спаситель представляє дії та поставу, якою покликаний з Божою благодаттю оволодіти християнин у ставленні до вороже налаштованих осіб, і в такий спосіб бути досконалим, як Отець.
Дана праця є спробою дослідити уривки, пов’язані із заповіддю любові до ворогів. Рамки нашого дослідження визначено у темі праці «Любов до ворогів (Мт 5, 43-48 та Лк 6, 27-35). Екзегетично-лінгвістичне дослідження».
Об’єктом дослідження є зазначені уривки Євангелія від Матея (Мт 5, 43-48) та Луки (6, 27-35).
Предметом цієї дипломної роботи буде аналіз змісту, який уклали євангелисти в даних уривках.
Основна мета даної праці полягає в тому, щоб показати місце уривків у Євангелії, описати їхнє значення та окремі богословські особливості, які є для них характерними. Для цього ми використаємо лінгвістично-екзегетичний метод, що в біблійному дослідженні є одним з методів синхронного підходу дослідження тексту як цілісності. Лінгвістичний аналіз вивчає біблійний текст трьома етапами: 1) синтаксичний аналіз; 2) семантичний аналіз; 3) прагматичний аналіз .
Згідно з ним, базуючись на працях відомих біблістів, представимо структури Євангелій та особливості розташування вибраних уривків. Далі дослідимо лінгвістичні особливості та семантичне значення окремих слів, ключових висловів та понять. Це дасть нам підстави для екзегези – встановлення богословських думок і їхнє значення для ранніх та сучасних християн. Це важливо, зокрема, у сучасному контексті війни, коли християни хочуть розуміти, що означає заповідь любити ворогів, та як вони мають сповнити цей заклик.
Дана дипломна робота поділяється на три розділи. У першому розділі ми опишемо розуміння заповіді любові в Старому та Новому Завітах, змальовуючи динаміку любові у відносинах між Богом, як Трійцею, та людьми.
У другому розділі розглядаємо заповідь любові до ворогів у єв. Матея 5, 43-48. Цей аналіз складатиметься з чотирьох етапів:
1) широкий та вузький контекст – у цьому пункті визначимо місце досліджуваного уривка, функцію тексту в його контексті та задум автора щодо розміщення тексту цієї історії у контексті Євангелія.
2) синтаксичний аналіз – у даному пункті досліджуватимемо взаємовідношення між елементами тексту та принципами, на основі яких ці елементи увійшли в текст. Такі дослідження потребують наступних методологічних кроків: укладення лексичного інвентаря (лексикон), окреслення частин мови та граматичних форм, розбір головних слів уривка, синтаксис речень, простежування структур речень та способів їх сполучення, макро- та мікроструктури, а також визначення головних характерних рис стилю.
3) семантичний аналіз – у цьому пункті визначатимемо значення вибраних слів та речень. Також дослідимо намір, який прагне повідомити текст та як слід розуміти окремі вислови та думки. У даному аналізі розрізняється семантика слів та семантика тексту. Семантика слів передбачає дослідження термінів, які утворять семантичний інвентар. Семантика тексту досліджує семантичні відносини між окремими поняттями, визначає семантичне поле та особливості тексту. На основі найголовніших семантичних особливостей тексту, визначимо наявні в ньому опозиції та значеннєві лінії.
4) прагматичний аналіз представляє значення уривка на двох рівнях: ситуаційному (що даний уривок означав для сучасників євангелиста) та сучасному (що даний уривок несе для кожного сучасного християнина). Тут нашим завданням буде визначення намірів автора тексту. У прагматичному аналізі братимемо до уваги також і інші тексти, пов’язані з досліджуваним, щоб розкрити його ширший зміст.
У третьому розділі розглядається заповідь любові до ворогів у Луки. Структура розділу така ж як у другому.
Використовуючи письмові надбання критичного видання НЗ, біблійні коментарі, монографії і словники, напрацювання сучасних богословів, ми досліджуватимемо дані уривки. Серед головних авторів використаємо дослідження Ксав’є Леон-Дюфура, Е. Штауффера, Б. Ньюмана, Ф. Стайна. Метод екзегези, який ми застосовували, не є дуже популярним серед українських біблістів і лиш деякі його використовують, зокрема, о. Ю. Щурко. Тому для цього дослідження нам довелося звернутися до праць зарубіжних авторів таких, як: Д. Рейлинг, Д. Л. Свелленгребель, папа Бенедикт XVI (Й. Рацінгер), Н. Райт, о. Я. Черський, єп. С. Гондецький. Основою для методології досліджень тексту Святого Письма була праця о. Я. Черського «Методологія дослідження Нового Завіту». Оригінальний текст уривків узятий із 27 видання Nestle-Aland Novum Testamentum Graece. Український переклад тексту, який використовуватимемо у праці, поданий згідно перекладу о. І. Хоменка. Лиш у синтаксисі речень місцями використовуватимемо власний.переклад.
Певну складність у написанні праці спричинила велика кількість літератури іноземною мовою, переклад якої було здійснено нами. Дана дипломна робота не претендує на вичерпність дослідження, а є лише спробою дослідити заповідь любові до ворогів у Євангеліях від Матея та Луки. Сподіваємося, що запропонований нами метод дослідження Святого Письма спричиниться до глибшого розуміння євангельських ідеалів та допоможе реалізувати їх у практичному житті сучасного християнина.
ВИСНОВКИ
У даній праці нашою метою було дослідження уривків Мт 5, 43-48 та Лк 6, 27-35 за допомогою лінгвістичного аналізу визначити основні богословські думки, зокрема заповідь любові до ворогів. А також визначили, яке значення мають уривки для сучасників Христа і яке має сьогодні у духовному житті християнина.
В першому розділі ми розглянули розуміння заповідей любові та представили динаміку розуміння заповіді любові переходячи від СЗ до НЗ. Ці заповіді служили вдосконаленню відносин Бога та людини і людей між собою. Водночас Божа любов залишалася незмінна протягом усієї історії спасіння та проявилася у своїй досконалості в Ісусі Христі. Він поставив заповіді любові як найважливіші заповіді та як основа для Закону і пророків. Урешті вершиною дотримання цих заповідей є любов до ворогів, яка дарує можливість бути синами Отця.
В другому розділі ми провели дослідження фрагмента Мт 5, 43-48 за допомогою лінгвістичного аналізу. Спочатку ми дослідили широкий та вузький контекст, в якому представили місце уривка в Євангелії. Широким контекстом уривку єв. Матея буде Нагірна проповідь, в якій цей текст розміщений. Це блок тематично пов’язаних промов, де Спаситель виступає наче новий Мойсей, який оновлює дух закону та проголошуючи закони Царства Небесного. Зокрема, це виражено в шістьох антитезах, які є вузьким контекстом уривку.
З синтаксичного аналізу можна зробити наступні висновки: дослідження частин мови показало, що найбільшу частину слів займають іменники, прикметники та дієслова. Це вказує на динаміку розповіді та активність її учасників. В головній ролі виступає Ісус, який проголошує проповідь. Дієслова та дієприкметники вказують на хід події. Займенники увиразнюють взаємовідносини між учасниками цієї події. Прикметники найчастіше зосереджені на характеристиках осіб. Уживанням сполучників автор пов’язує речення між собою. В такий спосіб єв. Матей об’єднує їх в цілісну історію. Речення між собою поєднані сполучниками та частками, а речення з прямою мовою – безсполучниковим зв’язком.
В семантичному досліджені, ми розглянули важливі слова та фрази під оглядом семантичного аналізу, а також проаналізували опозиції тексту. В даному уривку є дві провідні опозиції, на основі яких можна окреслити такі семантичні лінії:
а) Ісус навчає як повновладний та дає людям нове бачення, поглиблюючи їхні попередні знання;
б) термінологія окреслює поведінку слухачів або актуальну, або ту, до якої закликає Христос. У такий спосіб Ісус представляє народові шлях до досконалості, яким Він сам пройде, аби показати його дієвість.
в) термінологія представляє діяння Отця, на які мають взоруватися слухачі, щоби рости в досконалості та бути дітьми Отця.
Інші особи не беруть такої активної участі та виконують другорядну роль. На їхньому прикладі Христос роз’яснює свій заклик любові до ворогів. Ці семантичні лінії творять послідовність, яка формує даний фрагмент.
Після дослідження прагматики уривку можемо зробити певні висновки.
В результаті прагматичного аналізу ми визначили, що основним закликом даного уривку є любові до ворогів, яка веде до досконалості Божих дітей. Ми дослідили розуміння заповіді любові до ворогів першими послідовниками Ісуса та важливість даного фрагменту для сучасних християн.
В третьому розділі ми провели аналіз фрагменту Лк 6, 27-35. Варто зазначити, що широким контекстом служить частина Євангелія від Луки, котру отець Януш Черський називає «діяльність Ісуса у Галилеї» (Лк 4, 14-9, 50). Вузьким контекстом уривку Лк 6, 27-35 буде «проповідь на рівнині» (Лк 6, 20-49). Ця промова перегукується з Нагірною проповіддю єв. Матея, проте є значно коротшою.
З синтаксичного аналізу можна зробити наступні висновки:
Дослідження частин мови показало, що найбільшу частину слів займають дієслова, іменники, прикметники. Динаміка розповіді схожа з Матеєвою. Особливою рисою єв. Луки є його високий стиль написання та великий словниковий запас, а також історична форма написання.
В семантичному досліджені ми визначили дві провідні опозиції. На основі цих опозицій можна окреслити такі семантичні лінії:
а) Ісус виступає в ролі наставника, який поглиблює попередні знання своїх слухачів.
б) термінологія окреслює поведінку слухачів або актуальну, або ту, до якої закликає Христос. Він вживає багато дієслів, що вказують, якою має бути поведінка любові до ворогів.
в) дії «ненависників» та грішників в тексті окреслені дієсловами.
Після аналізу прагматики уривка можемо ствердити наступне, що ми дослідили розуміння заповіді любові до ворогів сучасниками Ісуса та важливість даного фрагменту для новітніх християн. У даному уривку заповідь любові має чіткі практичні застосування, а також винагороду за її виконання.
Лінгвістично-екзегетичне дослідження уривків євангелистів Матея та Луки дало змогу краще збагнути сенс Христової заповіді любові до ворогів. Це не вимога чогось неможливого, а заклик до богоподібності у любові, яка має найвищу нагороду та показує, що християни є справді синами Божими.

ЗМІСТ 2
ВСТУП1 4
РОЗДІЛ I 8
ЗАПОВІДЬ ЛЮБОВІ У СТАРОМУ ТА НОВОМУ ЗАВІТАХ 8
1. Старий Завіт 8
1.1. Любов Божа до людини 9
1.2. Любов Божа до Ізраїля 10
1.3. Любов до Бога 12
1.4. Любов до ближнього 13
2. Новий Завіт 13
2.1. Бог є Любов 14
2.2. Любов до Бога 15
2.3. Любов до ближніх 16
2.4. Любов до ворогів 16
РОЗДІЛ II 18
1. Широкий та вузький контекст 18
1.1. Широкий контекст 19
1.2. Вузький контекст 22
2. Синтаксичний аналіз 23
2.1. Лексикон 23
2.2. Синтаксис речень 30
2.3. Характеристика стилю 34
2.4. Структура тексту 35
3. Семантичний аналіз 38
3.1. Семантика тексту 38
3.2. Семантичні опозиції 43
3.3. Семантичні лінії 44
4. Прагматичний аналіз 45
4.1. Ситуативний контекст 46
4.2. Сучасний контекст 47
РОЗДІЛ IІІ 50
1. Широкий та вузький контекст 50
1.1. Широкий контекст 51
1.2. Вузький контекст 53
2. Синтаксичний аналіз 55
2.1. Лексикон 55
2.2. Синтаксис речень 64
2.3. Характеристика стилю 70
2.4. Структура тексту 71
3. Семантичний аналіз 76
3.1. Семантичний інвентар 76
3.2. Семантичні опозиції 79
3.3. Семантичні лінії 79
4. Прагматичний аналіз 81
4.1. Ситуативний контекст 81
4.2. Сучасний контекст 82
ВИСНОВКИ 85
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ 88
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 89