ВСТУП
Чернецтво у сучасному світі – це насправді дивовижне явище. У сучасному далекому від Бога і дуже цинічному матеріальному суспільстві, яке вважає себе наскрізно прагматичним і раціональним, - це феномен людського життя, присвяченого Богові.18 грудня 1859 р. у Церкві Христовій з’явилося нове згромадження (Congregation) – Салезіянське Згромадження святого Дона Боско (лат. Societas Sancti Francisci Salesii) – Чоловічий чернечий Інститут Папського права Католицької Церкви апостольського способу життя та служіння (СДБ). На сьогоднішній день монаше Салезіянське Згромадженя – одне із найпоширеніших і найчисельніших згромаджень у світі після Чину Братів Менших (Францисканців) і Ордену Ісуса Христа (Єзуїтів). Однак так було не завжди. Щоб детальніше ознайомитися із розвитком Згромадження Салезіян, вартує глибше заглянути у численні сторінки історії та побачити цей незбагненний задум Бога щодо салезіян не оминаючи деталей, які становлять велику духовну вартість на шляху розвитку Згромадження Салезіян.

ВСТУП
Сучасна людська цивілізація стикнулася з новітніми, ще донедавна незнаними і етично неоднозначними проблемами в галузі медицини, серед яких - штучне запліднення, генетичні маніпуляції, використання при лікуванні стовбурових клітин, аборти, евтаназія. У контексті динамічних цивілізаційно-культурних процесів, науково технічного поступу, сучасних біоетичних викликів людство знову постало перед важливими і актуальними запитаннями: хто така в своїй сутності людина, яка цінність і гідність її життя, яким є її місце, роль та значення у світі? Відповіді на ці питання можуть звучати в різній площині в залежності від поглядів на сучасну людину - віруючі або невіруючі ці люди. На загал, у сучасному світі головно існує два погляди на особу, її гідність та цінність життя: християнський і світський.

ВСТУП
Після насильницької ліквідації владою СРСР Українська Греко-Католицька Церква 44 роки діяла та перебувала в підпіллі. У ці важкі часи наша Мати-Церква була немовби відблиском перших віків християнства, коли перші учні Христа проливали свою кров і ставали мучениками за Христову віру та Церкву під час правління різних римських імператорів. Християни підтверджували Христове вчення своєю смертю. 77 років тому у Львові подібного виклику та випробування зазнала УГКЦ. СРСР ліквідував нашу Церкву під час Львівського псевдособору 1946 р. Тоді багато священників, єпископів, монахів та вірних постали перед вибором перейти до Російської Православної Церкви чи залишитись, попри всі небезпеки, вірними УГКЦ. Відтак чимало людей, зокрема духовенства, обрали мученицьку смерть за Христа і свою Церкву. Одним із таких ісповідників віри був о. Климентій Шептицький.

ВСТУП
Від апостольських часів кожна людина, яка бажає стати членом Христової Церкви, повинна народитися через святу тайну Хрещення. Говорячи про неї, Христос наказував апостолам спочатку навчати, а потім хрестити людей. Водночас для прийняття християнства треба мати певні знання, щоб упевнитись у його істинності.
З огляду на це практика катехуменату дорослих розвивалась упродовж століть аж до поступового витіснення із загального вжитку хрещенням дітей. Наша дипломна робота покликана відобразити відновлення цієї забутої практики катехуменату дорослих та осмислити її богословський зміст.

ВСТУП
Кожна людина створена на Божий образ і покликана прожити своє життя гідно та впродовж земної мандрівки осягнути обожествлення. Всі ми по-своєму вносимо свою лепту у цей процес, намагаючись гідно сповнити Божий задум. Для кожного народу важливою складовою є його спадщина, адже без знання минулого ми не зможемо реалізувати гідне майбуття. Саме тому, знаючи історію своєї держави та Церкви, ми зможемо творити майбутнє, опираючись на досвід попередників.Історія Української Греко-Католицької Церкви сповнена різних викликів та випробувань, що зустрічались їй на шляху від катакомбних реалій аж до  воскресіння та виходу з підпілля. Період другої половини ХХ століття позначений жорстокими репресіями з боку комуністичної влади, яка всілякими методами намагалась знищити Греко-Католицьку Церкву, повсякчас чинячи тиск на її ієрархію та мирян. Етап підпілля виявив неабияку стійкість українського народу та загартував величних людей, які пройшли цей етап незламно та гідно. Перебуваючи під гнітом більшовицького режиму, Українська Греко-Католицька Церква в особі вірян та духовенства вкотре ствердила Христові слова до апостола Петра: «Тож і я тобі заявляю, що ти Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16,18).

ВСТУП
Упродовж своєї історії Київська Церква перебувала на перетині двох світів – між візантійським Сходом і латинським Заходом. Тому природно, що вона відчувала впливи обох культур: візантійської, від якої прийняла християнство у Володимировому Хрещенні 988 р., і римської, у тісніші зв’язки з якою увійшла після Берестейської унії 1596 р. Київська Церква Свято-Володимирового Хрещення від початків притримувалася візантійського обряду, проте вже від ХVІІ ст. київська церковна традиція зазнавала відчутного впливу латинської. Це було характерним і для нез’єдиненої, і для Унійної Церков . Неминучими були конфлікти між тими, хто надавав перевагу чистій і неушкодженій чужорідними впливами візантійській обрядовій традиції, і тими, хто вважав корисними запозичення з латинського літургійного благочестя. Отже, існувало розмаїття поглядів на те, що таке обрядова ідентичність.