ВСТУП
Людина така, якою вона побажала стати, й не перестане такою бути, поки сама не захоче змінитись.
Сьогодні можна почути багато закликів до суспільних реформ чи кардинальних змін. Кожен при цьому має якесь своє власне бачення майбутнього устрою. Будь-яка політична партія «експлуатує» виборців, переконуючи їх у тому, що саме вона представляє суто гуманістичні цінності. Насправді ж усі політичні партії утворюють два табори: байдужих і небайдужих. Якби всі, хто входить до другого табору, відмовилися від гасел своїх партій і усвідомили спільність мети, то ймовірність змін у суспільстві набагато б зросла. Сьогодні людям потрібні ті, хто мають мудрість, переконання і сміливість, щоб діяти відповідно до своїх переконань.

ВСТУП
На протязі історії людства, мислителі завжди задавали собі питання про людину. Більше того, класичний «трикутник Платона» містить три вершини: бог, світ і людина. Різні філософські школи і напрямки трактували людину по-своєму, акцентуючи на тих чи інших її ознаках. Серед них, зокрема, були і такі, що зводили людину виключно до її фізіологічних властивостей. Інші, натомість, навпаки, твердили про здатність людської особи керувати фізіологією, ще інші шукали в людині духовних начал. Одні зводили її до частини роду, інші наполягали на індивідуальності кожного. Остаточного вирішення немає і до сьогодні, оскільки через відомий принцип «скандалу філософії», кожне твердження піддається сумніву, а тоді відбувається пошук нових тверджень і згодом спроби синтезувати між собою кілька тверджень. Таким чином, кожен може прийняти за істинну для себе ту чи іншу гіпотезу і відстоювати її.

ВСТУП
Ще у дохристиянські часи про проблему сирітства часто згадується у різних народах та релігіях. У Біблії більше шістдесяти разів зачіпається ця тема, робиться акцент на захисті та вихованні сиріт. Тому Святе Письмо показує нам наскільки важливою є опіка над сиротою. З приходом християнства ця проблематика не втрачає своєї актуальності. Згідно з Божим Об’явленням, кожна віруюча людина є усиновлена Богом. Христос показав, що Бог любить кожну дитину, і бажає щоб ми робили так само: «усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили» (Мт. 25.40). Сам Ісус був усиновлений Йосифом.

ВСТУП
Ця дипломна робота є спробою поглянути на постать та вчення відомого візантійського богослова, ісихаста і церковного діяча ХІV ст. Григорія Палами. Його ім’я і богословські підходи залишаються і до сьогодні контроверсійними. Як зазначає Віктор Жуковський, оцінки постаті і богослов’я Палами неоднозначні. Одні розуміють богослов’я Палами в контексті церковного Передання, сприймаючи його як богословський патристичний синтез. За роль, яку Григорій Палама відіграв в осмисленні патристичного богослов’я, його часто порівнюють із Томою Аквінським, називаючи «Томою Аквінським Східної Церкви». Інші ж хибно співвідносять ім’я Палами з «новим і незвичайним ученням», яке він нібито привніс у церковно-догматичну свідомість у період перед остаточним крахом Візантійської імперії.

ВСТУП
Проблематика іконопочитання була і залишається актуальною. Як в часи Вселенських Соборів, так і в сьогоднішніх реаліях існує чимало сект та релігійних рухів, котрі відкидають ікону, неправильно розуміючи її сутністно. Більше того, багато християн дуже часто до кінця не усвідомлюють справжнього значення ікони, і, тим самим, сприймають її як свого роду якийсь «оберіг», наділений магічною силою. Виходячи з цього вважаємо, що опрацювання богослов’я ікони, запропоноване у нашій дипломній роботі, послужить кращому розумінню сенсу ікони, а водночас і поглибленню християнської віри.