ВСТУП
Духовною матір’ю українського народу, яка надихала його до зростання культурного та національного життя, була, є і залишається УГКЦ. Одним із облич історії ХХ-ХХІ ст. є постать владики Юліяна Вороновського.
Темою нашої дипломної роботи є «Постать владики Юліяна Вороновського та його вчительське служіння». У дослідницькій роботі ми згадуємо й інші постаті ХХ-ХХІ ст. – Мирослав-Іван Кардинал Любачівський, ієр. Никанор Дейнега, ієр. Герман Будзінський, ієр. Юрій Макар та інші. Усі вищеперелічені особи внесли свій вклад та вплинули на формування і розвиток УГКЦ та її майбутніх провідників. Інший напрям дослідження випливає з другої половини назви дипломної роботи – «Вчительське служіння», яке базується на опрацюванні та аналізі особистої бібліотеки владики Юліяна Вороновського.

ВСТУП
Питання спасіння людини є наріжним каменем християнства. Ради спасіння людини, як мовить євангелист Йоан, «Слово стало тілом» (Йо 1, 14). Тому, звістка про воскресіння Христове водночас стала звіщанням нового життя в Бозі, звіщанням можливості спасіння. Очікуючи близького приходу Спасителя, вже перші християни молились древньою молитвою «прийди, Господи Ісусе!» (Од 22, 20). Це спасіння базувалось на вірі у те, що воскреслий Ісус – справді Бог. У посланні до Римлян апостол Павло мовить, що «коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся» (Рим 10, 9). Перші сотеріологічні системи будувались на твердженні, що якщо Христос не Господь, то наше спасіння не відбулося, то «марна віра ваша» (1 Кор 15, 17).

ВСТУП
Українська Греко-Католицька Церква, виховуючи суспільство в дусі християнсько-моральних цінностей, завжди відігравала важливу роль в житті українського народу на всіх етапах його історичного розвитку. Якими б не були державно-політичні режими, УГКЦ завжди залишалась на позиціях відродження української державності. Вона, як захисниця національних звичаїв, традицій, історії, мови, культурних та духовних цінностей, пробуджувала національну свідомість українців.

ВСТУП
Христовий заклик «Покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мр 1, 15) є завжди актуальним завданням для кожного християнина, а для Церкви місією її проповідування і душпастирського служіння. Покаяння згідно вчення Церкви, становить основу християнського життя, бо визначає весь рух до Бога, започаткований Ним і підтримуваний Його благодаттю . Тому без покаяння немає ані нового життя, ані спасіння, ані шляху до Царства Божого. Що ж таке покаяння? Зазвичай під ним розуміють розкаяність за гріхи, відчуття жалю, сокрушеність серця. Безперечно, що такі духовні і душевні переживання є присутні у досвіді покаяння, проте вони не визначають його суті. Заглиблюючись у буквальне значення грецького слова «метанойя», яке використовується у Євангелії можна наблизитись до його суті: це переміна мислення, здобуття нового способу бачення, навернення.

ВСТУП
Ісус Христос ще за земного життя народ навчав, благословляв та служив своєму народові. Таким чином Він здійснював потрійне служіння: пророче, священиче і царське. Ці дії Христа не перестали відбуватися після Його вознесіння на небо, а продовжували і досі продовжують відбуватися за посередництвом апостолів та їхніх наступників, тобто ієрархічне священство. На сьогоднішній день виникає потреба обґрунтувати ці три аспекти пастирського служіння у світлі нашої церковної традиції. Тому для цього ми розгортатимемо ці три аспекти, відштовхуючись від вчення українських греко-католицьких науковців у сфері пастирського богослов’я кінця ХІХ – початку ХХ століття.

ВСТУП
«Війна – це мистецтво обману», - так колись виразився знаменитий китайський філософ та стратег Сун Цзи.
На сьогодні інтернет, телебачення, газети, та й взагалі у розмові з іншими людьми ми можемо досить часто почути слово «війна». Це ми чуємо часто через те, що сьогодні світ, здійснивши «технологічний ривок» вперед, зробив відомими факти з різних кутів світу, прикувавши увагу людства до певних речей.
Коли чуємо слово «війна», то одразу собі уявляємо величезні людські жертви, солдатів в окопах зі зброєю в руках, колосальні руйнування та занепад, літаки, які скидають бомби, танки на вулицях міст. Це пов’язане з тим, що досить часто ЗМІ показують саме такі картини перебігу воєнних дій. Таким чином наше мислення і бачення війни є недалекоглядним. Війна постає, як повна катастрофа.

ВСТУП
У сучасному світі бути християнином і жити, згідно з Божими заповідями, дуже складно без духовного провідництва. Носіями такої важливої місії наставництва і духовного супроводу є особи, яких церковна традиція називає духовними отцями і матерями. Їхнє життя є автентичним вираженням багатовікового досвіду багатьох християнських подвижників, ідеалом яких був пошук богомислення та єдності з Богом.
Завдання духовного отця – допомогти особі, яка прагне святості навчитися осмислювати своє життя по-християнськи. Адже більшість людей, як правило, не володіє всебічним досвідом пізнання глибин людської душі. Духовний отець покликаний допомогти людині навчитися виражати свої думки, почуття, зокрема на сповіді, допомогти навчитися оцінювати себе у світлі Божої любові. Серед таких визначних духовних отців ХХ століття є святий Паїсій Святогорець.