header-dds1
header-dds2
header-dds3

Фотогалерея

АРХІВ СТАТЕЙ

< грудня 2017 >
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

жертводавцям

Допомогти у вихованні майбутніх священиків

Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)

Перекласти на...

Наші відвідувачі

 Погода в Україні
 
Дипломи-2007
о. Янишин Петро, «Вплив розділення Церков 1054-го року на Київську митрополію за книгами Михайла Булгакова «История Русской Церкви» та Григорія Лужницького «Українська Церква між Сходом і Заходом»» (керівник – мгр. І.Бриндак, рецензент – о.ліц.І. Гаваньо) PDF Друкувати Електронна адреса
ВСТУП

Сучасна Україна є молодою державою, яка проголосила свою незалежність 1991 року після демократичних змін у Центрально - Східній Європі та розпаду Радянського Союзу, хоча лише її писемна, задокументована історія сягає більш як тисячолітньої давнини. Україна має багату й різноманітну духовну спадщину, в якій домінуюче місце посідає християнська традиція. Фактично, неможливо зрозуміти жодного аспекту українського культурного, суспільного, політичного, а навіть економічного життя упродовж останнього тисячоліття, не беручи до уваги внеску християнства, його вчення та канонів, літургійних практик, етичних норм, спільнотної та особистої духовности, церковного мистецтва та народної побожности. Втім, релігійне життя на українських землях від найдавніших часів урізноманітнювалось значною присутністю християн, а також тривалим збереженням оригінальних місцевих звичаїв і обрядів.
 
Яворський Тарас, «Богословське осмислення страстотерпства Бориса і Гліба на підставі «Повісті врем’яних літ» та їх житійних матеріалів» (керівник – о.ліц. Григорій Комар, рецензент – о.М. Коліщак) PDF Друкувати Електронна адреса

ВСТУП

На час хрещення Руси образ святості був достатньо розроблений у християнській традиції Візантії, який поширився на Русь. Але процес сприйняття в християнській культурі не є механічним актом – це творчий процес прилучення до загальнохристиянських цінностей. Результатом чого і є формування власне київського образу святості, відмінного від традиційного як для Візантії, так і Заходу, що відрізнявся особливим, лише йому притаманним трактуванням теми Христоподібності. Ці особливості уособлюють київські святі.

 
Шибунька Роман, «Вчення про Ісусову Молитву за твором Паісія Величковського «Об умной или внутренней молитве»» (керівник – о.ліц. Григорій Комар, рецензент – о.М. Коліщак) PDF Друкувати Електронна адреса

ВСТУП

Постать Паїсія Величковського належить до плеяди яскравих духовних діячів, якими була багата Україна періоду XVII-XVIII ст., і які мали значний вплив на розвиток духовної традиції народу. У цій плеяді Паїсію належить надзвичайно особливе місце. Будучи монахом, Величковський зумів гармонійно поєднати у своїй особистості духовно-аскетичний подвиг з науково-інтелектуальною діяльністю. Він не лише аскет, а й розсудливий духівник і письменник-перекладач. Його духовно-аскетична спадщина багатогранна: преподобний відроджує у своїй монашій спільноті давню практику творення Ісусової молитви та, притаманний східному монашеству, інститут старецтва. Аскетичні ідеї та думки доходять до нас з письмових праць старця, а це – листи з особистої переписки, монаший устав його спільноти, 45 аскетичних глав під назвою «Крины сельные или цветы прекрасные», апологія «Про умову молитву» та «Добротолюбіє».

 
Цап Анатолій, «Український церковний спів XVII століття за книгою І. А. Гарнера «Богослужебное пение Русской Православной Церкви»» (керівник – о.др. Мирон Бендик, рецензент – о.ліц. Тарас Коберинко) PDF Друкувати Електронна адреса

ВСТУП

Храмовий спів є невід’ємною часткою історії, духовности, церковного життя кожного народу. Спів розкриває сутність народу, його церковну свідомість, характер і безсмертний творчий геній. Багатство і велич української богослужбової традиції проявляються в піснеспівах її богослужінь. Започаткований ще в Київській Русі, храмовий спів до кінця XVII століття досягнув вершин свого розвитку. Попри те, церковний спів і досі недостатньо досліджений.

 
Федаш М., «Харизма духовного отцівства преподобного Теодосія Печерського, на основі служби святому та дотичних пам’яток давньоруської писемності» (керівник – о.ліц. Григорій Комар, рецензент – о.М.Коліщак) PDF Друкувати Електронна адреса

ВСТУП

Християнство як богооспробуємо показатидкровенна релігія закорінено в Отці. Він не тільки основа і фундамент всього тварного й нетварного Буття, але також життєдайний корінь усякого отцівства. Таїна Отця як джерела життя – це таїна Пресвятої Тройці. Зіслання Святого Духа в П'ятдесятницю стало плеромою життя космосу. Саме тоді людина отримала можливість звертатися до особи священичого сану у формі «отче». Отець християн – це Бог любови й Одкровення, милосердя й прощення, це Господь покаяння. Досвід упалого людства засвідчив, що людина потребує Бога, Який явився у Христі. Гріх як духовна недуга через Спасителя може бути прощеним. Дар покаяння переданий Церкві Отцем. Про його внутрішню преображальну дію свідчить двохтисячолітній досвід християнства в постатях тих людей, котрі здійснили особисту Пасху в Христі від рабства смерти й гріха та осягнули правдиву свободу праведних через дар примирення.

 
Улей Роман, «Благочестя князя-християнина Київської Русі в домонгольський період згідно з «Літописом Руським»» (керівник – о.ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о.ліц. Тарас Коберинко) PDF Друкувати Електронна адреса

ВСТУП

Кожний народ, який прагне обґрунтувати свою культурну й релігійну ідентичність, намагається сягнути своєї минувшини. Адже минуле – це процес формації, становлення народу. Про жоден феномен у світі не можемо ґрунтовно твердити, не сягнувши до його витоків, не спостерігши, що саме зробило його таким, а не иншим, який був шлях його розвитку. Глибоке коріння нашого минулого, на підставі якого будувалося світорозуміння, сягає часів Київської Руси. Це не просто «ідея» або «філософія», а те споконвічне, чим пройняті плоть і кров народу, що з покоління в покоління живе в нас.
Минуле усього народу включає в себе формування свідомости, виховання, творення суспільної постави. Кожен народ намагається своїм розумом і духом сягнути національного минулого, свого коріння, бо инакше ніколи не зрозуміє себе. Тому не даремно народна мудрість голосить: хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.

 
Славич І., «Відродження студійського чернецтва у творчій спадщині блаженного Климентія Шептицького» (керівник – мгр. Ігор Бриндак, рецензент – о.ліц. Григорій Комар) PDF Друкувати Електронна адреса

ВСТУП

Чернецтво в історії християнства відіграє важливу роль. Монастирі в усі часи були вогнищем віри, просвіти й культури. Чернецтво, будучи в усіх своїх виявах і формах явищем суто церковним, на Сході ніколи не було якимось винятковим станом, а завжди сприймалося як зразковий образ християнина.
Разом із християнством в Україну прийшло чернецтво. З прийняттям християнства у Києві та в інших містах почалася розбудова численних чернечих осередків, де ченці плекали за давніми зразками аскетичне життя. Святий Антоній Печерський повернувся з Афону, щоб звершувати чернечий подвиг на рідній землі, св. Теодозій Печерський започаткував у Києві киновійний монастир, що жив за Студитським уставом.

 
Нагина Василь, ««Український екуменізм » у навчанні митрополита Андрея Шептицького у книзі «Церква і церковна єдність» (керівник – о.др. Мирон Бендик, рецензент – о.ліц.І. Гаваньо) PDF Друкувати Електронна адреса

ВСТУП

Христос утворив одну-єдину «свою» Церкву. Вона, за словами св. Августина, свята, хоча й складена з грішних людей. Одним із найбільших людських гріхів є розділення Христової Церкви, які неодноразово ранили Церкву – Христове Тіло – упродовж історії.
Не обійшли стороною поділи і розколи й нашу помісну Київську Церкву. Ми ще й понині є свідками її конфесійної роздробленості. Тому проблема подолання гріху розділення, залікування ран, залишених поділами, тобто екуменічна проблема є надзвичайно актуальна як для нашої Церкви, так і в цілому для Христової Церкви. За благородну справу відновлення єдності Церков у Христовій Церкві бралися найбільш світлі і святі постаті видатних діячів християнства. В їх сузір’ї яскраво сяє «зоря» нашого генія, християнина й патріота, митрополита Галицького Андрея Шептицького.

 
Більше статтей...
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>

JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL