Дрофич Микола, “Воскресіння Христове у світлі книги Іларіона Алфеєва “Христос победитель ада” (науковий керівник о.ліц.Тарас Коберинко).
Бараняк Ігор, “Поняття “серця” як духовного центру людини згідно твору святителя Феофана Затворника “Начертание христианского нравоучения” (науковий керівник о.ліц. Іван Гаваньо).
Гуменний Андрій, “Покаяння у світлі Великого Канону Андрея Критського згідно книги В.Мілова “Чтения по литургическому богословию” (науковий керівник о.о.д-р Мирон Бендик).
Цимбалюк Олег, “Історично-канонічний розвиток стану єпископа за твором єп.Никодима “Правила Православної Церкви” в світі сучасної канонічної проблематики” (науковий керівник о.ліц.Тарас Коцюба).
Дубравський Іван, “Вплив гностицизму на християнську духовність Церкви за твором І.Меєндорфа “Історія християнської духовності” (науковий керівник о.ліц.Іван Гаваньо).
Завійський Юрій, “Джерела одруженого священства у світлі канону 373 ККСЦ на основі твору Stefano Sorado: “KESHI. Preti sposati nel diritto canonico orientale” (науковий керівник о.ліц. Тарас Коцюба).
Мисів Володимир, “Роль Церкви і держави у суспільствотворенні за твором Андрея Шептицького “Як будувати рідну хату?” (науковий керівник о.ліц. Тарас Коберинко).
Сподар Олег,“Філософська концепція серця у праці Памфіла Юркевича “Серце та його значення у духовному житті людини згідно з ученням Слова Божого” (науковий керівник о.ліц. Іван Гаваньо).
Яцула Володимир, “Літургійне значення Часослова в житті Церкви на основі книги о.Радіона Головацького “Пояснення богослужінь” (науковий керівник о.ліц. Андрій Осередчук).
Раделицький Володимир, “Образ священика на основі пастирських листів митрополита Андрея Шептицького” (науковий керівник о.ліц.Андрій Осередчук). |
|
|
Шепетяк Олег, «Суспільна проблематика у вибраних творах Київських митрополитів до монгольської доби Іларіона, Никифора і Клима Смолятича» (науковий керівник – о.ліц. Іван Гаваньо) |
 |
 |
 |
Вступ
Кожна людина, прагнучи обґрунтувати свою ідентичність, старається сягнути своєї минувшини. Минуле – це процес формації, становлення усього. Про жоден феномен у світі не можна ґрунтовно говорити, не сягнувши до його минулого, не спостерігши, що саме його зробило таким, а не іншим, яким був шлях його розвитку.
Минуле людини – це формування свідомості, виховання, творення суспільної постави... і багато інших процесів, які в результаті дають величезний комплекс званий людиною. Це багатогранний моноліт, який не вміщається в жодну наукову дисципліну, в жодну теорію чи концепцію.
|
|
|
|
|
|
