Василь Славич, "Кобринський синод (1626). Історично-канонічний огляд" (науковий керівник - о. д-р Роман Андрійовський, рецензент – ліц.Петро Войтович) |
|
|
|
ВСТУП Впродовж історії відбулося немала кількість синодів, більшість з яких є не лише недослідженими, але й невідомими. До таких маловідомих сторінок нашої церковної спадщини належить і Кобринський синод, який є об’єктом нашого дослідження. Суспільно-політичне становище перед укладенням в м. Бересті 1596 року унійного акту про відновлення єдності між Апостольським Престолом та Київською Митрополією було позначене ситуацією глибокого розрізнення між верствами населення на основі релігійно-культурної приналежності. Формальним бар’єром розрізнення за умов нерозвиненої національної самосвідомості стали не так соціально-культурні відмінності, як церковно-обрядова приналежність. Ця ситуація не могла не впливати на обставини укладення та втілення Берестейської унії 1595 р. Водночас ця унія не встановила церковної єдності, а внесла нові суспільні поділи. З підписанням Берестейської унії справа збереження та плекання своєї східнохристиянської ідентичності не розв’язалась автоматично, а, навпаки, ще більше загострилась в наступні десятиліття після неї.
|
|
Тарас Шпак, «Розуміння зцілення у Таїнстві Єлеопомазання згідно з Требником митрополита Андрея Шептицького» (науковий керівник - д-р Ендрю Квінлан, рецензент - о.ліц. Андрій Осередчук) |
|
|
|
ВСТУП У Христовій Церкві є сім Святих Таїнств, два з яких (Покаяння і Єлеопомазання) установлені для зцілення людини. Саме тому в нашій праці, базуючись на Святому Письмі та богослужбових текстах чину таїнства Єлеопомазання львівського Требника (1925–1926 рр.), ми спробуємо показати, яким є справжнє християнське розуміння зцілення, котре людині дарує Господь.
|
Віталій Фещак, «Обрядові зміни в Служебниках Унійної Київської Церкви (1596-1720), (науковий керівник - о. д-р Роман Андрійовський, рецензент – о.ліц. Андрій Осередчук) |
|
|
|
ВСТУП З моменту встановлення Ісусом Христом таїнства Пресвятої Євхаристії заснована Ним Церква отримала найбільший дар у спадок, а саме можливість приймати Тіло і Кров Христову під видами хліба і вина. Вже перші християни, дотримуючись слів Христа: «Чиніть це на мій спомин» (Лк. 22, 19), збиралися у своїх домівках на спільну молитву і Євхаристію. Спочатку це було просте ламання хліба, але впродовж багатьох наступних століть до цього простенького обряду починають додаватись нові, а саме: читання Святого Письма, проповідь пресвітера, різні моління, співання гімнів і псалмів. Це спільне зібрання для здійснення Євхаристії стало для християн особливим моментом зустрічі вірних з Живим Христом. Свята Церква протягом багатьох століть збагатила цю Літургію різними звичаями і обрядами, щоб людина якнайкраще змогла відчути близькість Христа і з Ним зустрітись.
|
Володимир Тухлян, «Антропологічна проблематика у творчості Мартина Бубера» (науковий керівник - о.ліц. Іван Гаваньо, рецензент – д-р Богдан Завідняк) |
|
|
|
ВСТУП Буття людини оповите великою таємницею. Впродовж багатьох століть різні мислителі, використовуючи раціональний підхід, у своїх філософських спробах намагалися підібрати відповідні ключі, які б допомогли відкрити таємницю людського буття. Однак цілковите зосередження тільки на раціональному підході приводить до неминучого краху таких філософських спроб. В історії це можна яскраво побачити у панівних ідеологіях ХХ ст., коли мислителі, намагаючись створити ідеальні умови для людини, зіткнулися з проблемою, яка виражалася у цілковитому протесті людини проти панівних систем. Тому на противагу європейському раціоналізму епохи Просвіщення виникають ірраціональні течії кінця ХІХ – початку ХХ ст., такі як персоналізм, філософія життя, феноменологія та екзистенціалізм. Попри різні підходи і форми, які були властиві цим філософським течіям, для них спільним було те, що вони перестерігали європейський раціоналізм у неможливості цілковито відкрити «таємницю людського буття». Чим більше буде таких намагань, тим сильніше поглибиться відчуження, в якому людина втратить здатність спілкуватися з іншими людьми, світом та Богом.
|
Іван Сов’як, «Подвижницьке життя святого Йосафата Кунцевича в світлі східнохристиянської містично-аскетичної традиції» (науковий керівник - о.д-р Олег Чупа, рецензент – о.д-р Віталій Лесняк) |
|
|
|
ВСТУП Упродовж перших століть існування християнства плодом пошуків автентичних форм духовного життя в дусі євангельського радикалізму стала поява монашества. Починаючи з ІІІ століття, перші ченці втікають від дочасних речей та спокус світу до віддалених місць – безлюдних пустель, непрохідних лісів і боліт, далеких печер, – щоб зосередити серце та ум на основній цілі християнина – Небесному Царстві. Цих перших монахів називали самітниками або анахоретами.
|
|
|
Більше статтей...
-
Василь Салій, «Ідентичність Київської Церкви у світлі Артикулів Берестейської унії (1595)» (науковий керівник - о. д-р Роман Андрійовський, рецензент – о. д-р Олег Чупа)
-
Богдан Петеш, «Гріх пияцтва та його подолання у досвіді УГКЦ» (науковий керівник - о. ліц. Тарас Коберинко, о. ліц. Юрій Хамуляк)
-
Андрій Мелешко, «Розуміння Чину Вінчання за Требником УГКЦ (2001)» (науковий керівник - д-р Ендрю Квінлан, о.ліц. Андрій Осередчук)
-
Євген Карпінець, «Захисні механізми психіки у пастирській опіці хворих» (науковий керівник - о.ліц. Іван Гаваньо, рецензент – п. Мар’яна Бісик)
-
Тарас Жук, «Пастирська опіка над подружжям згідно зі вченням греко-католицьких богословів кінця ХІХ – першої половини ХХ століть» (науковий керівник - о.ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о. ліц. Василь Нестер)
|
<< Початок < Попередня 1 2 3 Наступна > Кінець >>
|
JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL |