|
Андрій Петришин, "Духовний вимір служіння єпископа у світлі документів ІІ Ватиканського собору" (науковий керівник - вл. Григорій (Комар), рецензент – о. ліц. Андрій Кобільник) |
|
|
|
ВСТУП Ісус Христос вічний Пастир збудував святу Церкву, доручивши своїм апостолам продовжувати його місію спасіння через євангельську проповідь, освячення та пастирську опіку. Він також зволив, щоби наступники апостолів – єпископи – перейняли це служіння Божому народові як наставники у вченні, священики у святому поклонінні та служителі в управлінні. Через архиєрейську хіротонію, кожен єпископ стає наслідником апостольського спадкоємства та членом єпископської колегії, щоб бути знаряддям Христа в передаванні людям дару спасіння. Саме тому його служіння у місії Церкви відіграє особливу роль.
|
Ростислав Тустанівський, "Богословсько-моральні аспекти Таїнства Покаяння за книгою о. Йосифа Августина «Таїнство Сповіді»" (науковий керівник - о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – о. ліц. Андрій Осередчук) |
|
|
|
ВСТУП В сучасну добу стрімкої зміни цивілізації зазнає зміни ставлення людини до життя, релігії, людської любові, професійної праці, навколишнього середовища. Але вічним і незмінним залишається прагнення людини бути щасливою, шукати Бога і сенс свого життя, знаходити відповіді на ще нерозв’язані життєві питання, досвідчити любов і дружбу в міжлюдських відносинах. Разом з тим важливою проблемою для сучасної людини є: як у цьому змінному, галасливому і матеріально-технічно розвинутому світі віднайти духовний мир і спокій власного сумління.
|
Андрій Полиняк, "Пневматологічна рефлексія IV ст. за книгою В. В. Болотова «Історія Церкви в період Вселенських соборів"" (науковий керівник - о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о.ліц. Юрій Хамуляк) |
|
|
|
ВСТУП Питання віри в Святого Духа в історії Церкви неодноразово викликало різні думки та розв’язувало численні суперечки. Найбільші уми намагалися або заперечити Його божество, або встати на його захист. Єресі, які появлялися від початку існування Церкви Христової, намагалися підважити вчення про Особу Сина Божого або Святого Духа, таким чином підважуючи основи християнства і догмату про Триєдиного Бога.
|
|
|
|
|