ВСТУП
Молодість людини ‒ це перехідна фаза, час визначення та становлення, дозрівання основних рішень; час, коли розвивається ціла низка можливостей людського буття. Це відкритий шлях, на початку якого потрібно зробити правильний вибір, визначитися, в якому напрямку йти як в професійному, так і в духовному житті. Отож, це надзвичайно відповідальний час, і в залежності від того, що обере молода людина, залежить все її подальше життя і життя тих, за кого вона буде відповідальна. Те, який вибір зробить молода людина, залежить від багатьох чинників, зокрема: від суспільно-культурного середовища, в якому вона живе, від впливу оточення, від виховання в сім’ї, від авторитету Церкви і так далі. Коли проаналізувати сьогоднішній суспільній стан, то він позначений секуляризмом і плюралізмом, гонитвою за комфортом і насолодами, що закликає молоду людину до того, щоб «мати», а не «бути». Стан сім’ї також часто «плачевний», адже наші діди і батьки є дітьми радянської культури, яка відзначалася руйнуванням моральних і релігійних цінностей. Це призвело до того, що багато сьогоднішніх молодих людей виховувалося в неповних сім’ях або в таких, де домінували сварки, конфлікти, зради, обман, алкогольна чи інші залежності. А найголовніше – в сім’ях, де не практикувалося життя в Христі, а якщо таке й було, то часто дуже формальним. Саме тому молоді люди нині часто є загубленими, не знають, яким шляхом йти і часто помиляються. 

ВСТУП
Об’єктивні знання минулого потрібні нам для подолання різних стереотипів, які штучно були накладені в різні періоди української історії і досить активно перешкоджають єдності освяченого Божого люду. Історично-канонічні дослідження розкривають допомагають краще зрозуміти особливості церковних структур та інституцій. Це є досить важливим для українського суспільства, яке на даний час переживає кризу посткомуністичного періоду в духовному, політичному, історичному та культурному житті. Якщо не братимемо, яка існувала в різні періоди історії Київської Церкви, то нам буде надзвичайно важко зрозуміти особливості її церковної традиції. А це є надзвичайно важливим в процесі дослідження її ідентичності. 

ВСТУП
Вже від моменту свого народження людина стає на шлях пізнання. Вона прагне пізнати навколишній світ, Бога та себе. Людина постає перед запитанням про власне походження: її цікавить, чиїм творінням вона є – еволюції природи, чи Бога. Про ці пошуки людиною джерела свого походження відомо протягом всієї історії людства від доби античності і аж до сучасності.

ВСТУП
Володимир Соловйов (1853–1900 рр.) і займає особливе місце серед видатних російських філософів ХІХ століття. Своєю творчістю він справив великий вплив на тогочасне суспільне та церковне життя. Його твори, великою мірою, позначились на подальшому розвитку російської релігійної філософії Н. Бердяєва, С. Булгакова та Є. Трубецьких, П. Флоренського, С. Франка. Діяльність та життєвий шлях філософа є добре відомі нашим сучасникам, однак, серйозних досліджень ще потребує його богословська та філософська спадщина.

ВСТУП
Найкращою дорогою, щоб знайти те, що потрібне, є також роздумування над богонатхненними книгами, бо в них є і наука добрих діл, і життя блаженних мужів, які немов живі ікони Божого життя. Вони вміщені на те, щоб ми наслідували їхні добрі діла (св. Василій Великий, Лист 2) . Саме з таких святоотцівських слів, хотілось би розпочати вступ до дипломної праці на тему «Родовід Ісуса Христа в синоптичних Євангеліях». В даний час всесвітньої глобалізації, та в час коли багато протестанських і не християнських течій викривлюють тексти та значення Божого Слова, як ніколи гостро стоїть питання читання, вивчення та тлумачення Святого Письма. Традиційно вважається, що праця над святим Письмом є зарезервована виключно за ченцями в монастирях чи науковцями богословських факультетів університетів Європи, Америки та Близького Сходу. Але якщо йти за духом Євангелія, то його мали б вивчати і за ним жити всі християни без винятку. Безумовно, що священнослужителі, котрі, окрім освячувати та управляти, мають за великий дар прилюдно навчати та роз’яснювати Слово Боже, згідно слів Христових «І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець»(Мт 24,14). Тому ми, як майбутні пастирі стада Христового, повинні вивчати і черпати самі з Христового вчення, і водночас живити Словом Божим довірених нам людей.

ВСТУП
Кінець ХIХ ст. став часом нової української еміграції. Численна еміграція українців вирушила до Аргентини, Бразилії, США, Канади. Цю першу еміграційну хвилю перервала Перша світова війна. Еміграційний процес помітно пожвавився в перші роки безпосередньо після Другої світової війни. За радянських часів усі кордони були закриті, і ніхто не міг нікуди виїхати. Від моменту проголошення незалежності України починають відбуватися масові виїзди українців за кордон. Виїжджали тепер не тільки за океан, але й до країн Західної Європи. Знову виникли різні проблеми та небезпеки: втрата віри, відчуження від рідної Церкви, шкоди для сімейного життя, розгубленість, зневіра. Найосновнішою причиною виїзду за кордон є недостатня матеріальна забезпеченість. Тому українці виїжджають за кордон у пошуках роботи. Ця проблема несе за собою нові виклики не тільки перед державною владою та громадськими організаціями, але й перед Церквою. Церква і релігія були упродовж сторіч джерелом сили і витривалості у змаганнях за релігійну і національну тотожність. 

ВСТУП
Кожний твір сакрального малярства відображає органічну колористичну єдність. Поняття краси обов’язково переплітається з такими поняттями, як гармонія, послідовність, естетичність. Такими є шедеври світового мистецтва всіх часів. Серед цієї великої мистецької спадщини можемо виокремити й іконографію. Ікона як сакрально-малярський твір, дещо відрізняється від натуралістичного напряму художнього мистецтва, хоча й зберігає принципи послідовності композиції і гармонійного співвідношення кольору.