ВСТУП
У Євангелії від Матея читаємо заклик Ісуса Христа перед своїм вознесінням: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт 28, 19–20). Цей місійний заклик Засновника Церкви став немовби програмою її розвитку, а місійна діяльність Церкви є її фундаментальною властивістю. Відтоді і по сьогодні перед Церквою стоїть завдання нести Боже ім’я у світ, звіщати його та проповідувати Євангеліє всьому творінню. Завдячуючи ревності апостолів, Євангельська проповідь залунала з уст ап. Андрія на українських землях. Завдяки цій місії наш народ у 988 році прийняв Хрещення у водах Дніпра. Місіонерська діяльність розширила і водночас започаткувала Христову Церкву на наших землях, яка пройшла і проходить різні випробування, та попри все росте і розростається. Нам, Українській Греко-Католицькій Церкві, спадкоємниці Володимирового Хрещення, варто зосередитися на словах місійного заклику Ісуса Христа, щоб зрозуміти, шляхи його реалізації. Наше завдання — передати та поділитися скарбом віри.

ВСТУП
Кожне чернече Згромадження має свою унікальну історію, засновника, чи засновницю Згромадження, а також власний шлях до святості та християнської досконалості. Однією із важливих постатей заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії є Блаженна Йосафата (Михайлина) Гордашевська. Ще у молоді роки вона глибоко відчула Боже покликання. Як перша Служебниця, дівчина зробила перші кроки у формуванні Згромадження.
Блаженна Йосафата займає важливе місце в історії Української Греко – Католицької Церкви. Її життєвий шлях та героїчне служіння Христовій Церкві й Божому люду припали на складний період в історії української нації ¬ на другу половину ХІХ – початок ХХ століття. Відчувши Божий поклик і потреби свого часу, Михайлина Гордашевська стала однією із засновників першого жіночого апостольського Згромадження в УГКЦ, яке ще й сьогодні дає плідні, та щедрі дари як в Україні, так і поза її межами.

ВСТУП
У сучасних міжнародних відносинах збройні конфлікти залишаються однією з найгостріших глобальних проблем, що має далекосяжні наслідки для усього людства. Війна, як крайній прояв суспільно-політичної напруги, призводить до масових людських втрат, безумного кровопролиття, порушення основоположних прав людини і гуманітарних норм та руйнування інфраструктури. Одним з найтяжчих наслідків збройного протистояння є потрапляння осіб у полон — ситуація, коли людина позбавляється свободи пересування, контролю над власним життям і перебуває під примусовим впливом ворожої сторони. У таких умовах особи стикаються з фізичними, психологічними й моральними стражданнями, що можуть залишити глибокі шрами і травми на все подальше життя.